Рівно сім днів до виборів головного керманича країни. Як раз залишилось сім раз відміряти, щоб один раз відрізати, точніше – вибрати. Що ж ми маємо на сьогодні? Із чотирьох десятків кандидатів реально мають шанси на перемогу декілька представників. Як було модно при совку, згадаємо їх поіменно.
Зеленський Володимир
Тимошенко Юлія
Порошенко Петро
Юрій Бойко
Анатолій Гриценко
Олег Ляшко
Олександр Вілкул
Ігор Смішко
Руслан Кошулинський
Олександр Шевченко
     Далі пішла нічого не значуща мішура, масовка. Реальна можливість отримати булаву є у перших чотирьох претендентів. Як ото колись співав В. С. Висоцький про четвірку перваків.

     Але я почну з далеку, з Конституції – Головного Закону України. Читаємо перший пункт, точніше – першу статтю:
Стаття 1. Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
     Дуже добре. А що це означає? Суверенна і незалежна. Звернемось до Вікіпедії: Держа́вний сувереніте́т — верховенство держави на своїй території і незалежність у міжнародних відносинах. Верховенство держави означає дію в межах її території тільки однієї публічної влади, яка визначає повноваження усіх державних органів і посадових осіб, а також підлеглість цій владі всього населення території. Незалежність держави в міжнародних відносинах — це її непідпорядкованість будь-якій зовнішній владі, владі інших держав. Отже, Україна є як той Кіт, що гуляє сам по собі. Живе як хоче, не мішаючи іншим.
     Демократична. Знову ж дивимись Вікіпедію: Демокра́тія, народопра́вство[1] — політичний режим, за якого єдиним легітимним джерелом влади в державі визнається її народ. При цьому управління державою здійснюється народом, безпосередньо (пряма демократія), або опосередковано через обраних представників (представницька демократія). Тобто державою керує народ через своїх обраних представників, тобто Президента і депутатів.
     Соціальна, правова держава. Та ж Вікіпедія: Соціа́льна держа́ва— це соціально орієнтована держава, що визнає людину найвищою соціальною цінністю, надає соціальну допомогу індивідам, які потрапили у важку життєву ситуацію, з метою забезпечення кожному гідного рівня життя, перерозподіляє економічні блага відповідно до принципу соціальної справедливості і своє призначення вбачає в забезпеченні громадського миру і злагоди в суспільстві. Правова́ держа́ва — форма організації державної влади, за якої верховенство в усіх сферах життя належить правовому закону. У правовій державі всі — і державні органи, і громадяни — однаковою мірою відповідальні перед законом. В ній реалізуються всі права людини; здійснюється розподіл влади на законодавчу, виконавчу, судову.
     З ілюзіями розібрались. Тепер подивимось на реальність. А реальність в тому, що світом керують гроші. Незалежним можна бути тільки тоді, коли нікому нічого не винен, а краще, коли винні тобі. А що ж в Україні? Дивимось на вражого сусіда. І що ми бачимо? Більша половина банків належить російським власникам. А банки то забезпечують ніби то український бізнес. Але хазяїни в москалів. Ось далеко не повний список російського банківського капіталу в Україні:
«Промінвестбанк» (99,7) - належить Державній корпорації «Банк розвитку та зовнішньоекономічної діяльності (Внєшекономбанк)», Росія;
ВТБ (99,9) - належить Банку ВТБ, РФ. В свою чергу власність російського Банку ВТБ належить Державній корпорації «Агентство з страхування вкладів» та Міністерству фінансів РФ;
«БМ Банк» (99,9) - належить російському Банку ВТБ;
«Форвард» (100) - належить російському підприємцю Рустаму Таріко (Таріко - власник холдингу «Русский Стандарт»);
«Альфа-банк»  (100) - належить компанії ABH Ukraine Limited, що зареєстрована на Кіпрі. Та в свою чергу належить компанії ABH Holdings SA, що через структури в Люксембурзі належить Михайлу Фрідману - власнику консорціуму «Альфа-Груп»;
«Укрсоцбанк» (99,9) - належить компанії ABH Holdings SA («Альфа-Груп»);
«Сбербанк» (100) - належить «Сбєрбанку Росії», половина акцій якого належить Центробанку РФ, а друга Мінфіну;
«ВіЕс Банк» (99.9) - належить «Сбербанку Європа АГ», зареєстрованого в Австрії, однак 100% акцій австрійського банку належить «Сбєрбанку Росії»;
«Перший Інвестиційний Банк»  (84) - належить російському підприємцю, президенту московського футбольного клубу ЦСКА Євгенію Гінеру.
     Але банки, це пів біди. Людям потрібно спілкуватись. А для цього в кожного телефон і мобільний оператор. А хто ж хазяїни українських мобільних операторів?
     МТС чи Vodafone, акціонером МТС-Україна стала компанія Preludium (Нідерланди). Остання належить компанії Allegretto Holding (Люксембург), однак кінцевим бенефіціаром все ж залишається російська фінансова корпорація «Система» російського мільярдера Володимира Євтушенкова.
     Київстар, кінцевий бенефіціар «Київстар» - нідерландська компанія Vimpelcom Ltd. Цій компанії належить 100% акцій «Київстар». Vimpelcom Ltd пов’язують з «Альфа-Груп» Михайла Фрідмана.
     LIFE 100% акцій мобільного оператора «Астеліт» (бренд life ) з липня 2015 року належить турецькій компанії Turkcell. В свою чергу до складу Turkcell входять структури, частки яких належать російській «Альфа-Груп» Михайла Фрідмана.
     Зі зв’язком та банками ясно. Тепер поглянемо на кров нашої країни, на енергетику. Хто ж пульсує в жилах України?
    Група «Енергетичний стандарт». Групу контролює російський бізнесмен Костянтин Григоришин. В цю групу входять:
ТОВ «Енергетичний стандарт» (керівна компанія),
ПАТ «Акціонерна судноплавна компанія «Укррічфлот»,
ПАТ «Запоріжтрансформатор»
ПАТ «Сумське машинобудівне НВО ім.Фрунзе»
ПАТ «Турбоатом» (15% акцій Григоришин, решта належать державі)
Крім того, Григоришину належать різні за розміром пакети акцій в 12 українських обленерго.
     Наступна компанія, що володіє від обленерго і закінчує торговими центрами та готелями «ВС Енерджі Інтернейшнл Україна». Власниками цієї імперії є громадяни мордору  російські бізнесмени Михайло Воєводін, Євген Гінера, Олександр Бабаков.
     Індустріальний Союз Донбасу, куди входять:
ПАТ «Алчевський металургійний комбінат» (м. Алчевськ, Україна);
ПАТ «Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського» (м. Дніпродзержинськ, Україна);
«ІСД-Дунаферр» (м. Дунауйварош, Угорщина);
«ІСД-Гута Ченстохова» (м. Ченстохова, Польща);
ПАТ «Алчевськкокс» (м.Алчевськ, Україна).
належать російському бізнесменові, Олександру Катуніну.
     Також москалям, Віктору Нусенкісу, Роману Абрамовичу, Олександру Абрамову, Олександру Фролову, Олегу Дерипасці, Олексію Мордашову та іншим, належить більша частина промисловості, виробництва, енергетики, природніх та земельних ресурсів. І це тільки невеличка частина тих багатств України, які знаходяться у власності кацапів і про які є вільні відомості на теренах інтернету. А скільки ще є оборудок, про які знає, як кажуть, вузьке коло осіб. Ще один фактор, що лишає Україну незалежності, це МВФ. Позичаючи гроші, МВФ диктує певні умови. А це вже залежність.
     До чого я все це розповідаю? А ось до чого. У нас є кандидати на пост президента. Які їхні дії будуть у випадку отримання булави?
     Діючий Петя. Його все влаштовує. Російський бізнес в Україні процвітає. Петін бізнес в рашці процвітає, і в Україні також. Бюджет України нещадно грабується. Придумано, як казав Остап Бендер, триста способів більш-менш чесного розпилу бюджету. Все в державі купляється і продається. Народ бідніє, особливо, так звані, соціально не захищені. І Петі це добре. Голодним бидлом легше керувати. Єдине, при програші доведеться відповідати, або встигнути втекти. А поки що казки про Томос, безвіз, армію мову віру, «боротьбу з агресорм» типу Путін прийде, і світлий путь в Європу діють на частину зомбованого електорату і в Петі є надія. Петя керує по принципу: Що можна зняти з голої жінки? Голого мужика. А що можна зняти з голого мужика? Голого грузина. А що можна зняти з голого грузина? Два кілограми шерсті.
     Юля. Це самий страшний віртуальний кошмар російської агресії, яким лякають українці. І це можливо. Тільки не по такому сценарію як малюють Петіні шавки. Я не даремно вище писав, чим дійсно володіє мокша в Україні. І, якщо Юля, ставши президентом, раптом надумається націоналізувати весь російський бізнес, всі заводи газети й пароходи, то путін точно може прийти. Адже він буде захищати по суті, своє. Але Петя більше боїться не путіна, а українських бізнесменів, у яких він віджав, або намагався віджати бізнес. Юля може цьому посприяти. Тож Юля, це самий страшний кошмар Петі. В решті моментів Юля може бути не поганим президентом України. Головне, щоб хтось придержував вуздечку. В Юлі принципи відрізняються від Петіних. Вона вважає, що людині потрібно трошки їсти, трошки вдітись, трошки десь жити, а людина повинна працювати, працювати і ще раз працювати і приносити щоденний прибуток хазяїну. А коли сильно втомлюється, то можна трохи і видовищ.
     Вова. Це проект Бені чистої води. Беня хоче повернути все що у нього віджав Петя і ще й отримати ґешефт. Як керувати державою він Вові розповість потім. Петя, в дійсності, боїться не Вову. Він боїться Беню. Як що в другий тур вийдуть Вова і Юля, я впевнений, Вова відмовиться від престолу на користь Юлі. А Беня з Юлею домовляться. В Вови принцип один – хто платить, тому й танцюю.
     Юра. Це регіонал. Петін друг. Прихильник москалів. Раптом переможе – Петя і далі буде в щиколяді. У Юри принцип один. Все проп’єм, точніше, віддамо москалям, ну балалайку залишимо і Україну не зганьбимо.
     От тепер і доведеться визначитись, де ілюзії, а де реальність, щоб не оконфузитись і розібратись, залежні ми, чи не залежні, і хто в хаті справжній господар.