День видався пречудовий. Хоч сонце і рідко виглядало із-за хмар, було, напрочуд, тепло. День добігав кінця. Рибалка видалась не славу. Це вже в цих дядьків була традиція. Восьмого березня на рибалку. Головне, поздоровити зранку дружину зі святом і на озеро. А тут уже все товариство. З першого улову булькає в казані уха, розносяться пахощі шашлику, накривається «поляна». Дядьки неквапливо спостерігали за снастями, випивали по чарочці за жіночу половину людства і вели світські бесіди. Спочатку, як годиться, про жінок. Потім, коли хміль трохи бив в голову – про роботу. І, коли вже в казані захолонули рештки ухи, а з шашликів лишився тільки запах, зайшла мова про вибори.
- Слухайте, братва! Через три тижні вибори, а я так і не вирішив, кого вибирати.
- Кольок, ти шо, дебіл? Конєшно за Пороха. Він диви скіки за п’ять год зробив. Диви, безвіз зробив? Зробив. Тепер нам в Європи так же просто їздить як з Пущої в Київ на трамваї. Томаса написав? Написав. Тепер у нас кацапських попів нема і московська кегебня наші церкві вже до задниці. Армію вооружив, накормив, вдів і взув.
- Слухай, Петруха, хватить за свого тезку агітірувать. Порох не тільки армію взув, а й весь народ. Я буду за Юлю. Вона баба нормальна. То шо про неї пишуть, то все брехня. Як би вона накрала мільярди, то нахрена б її в ті президенти лізти. Жила б собі десь в Італії і в ус не дула. А так за людей беспокоїться.
- Кольок, та ти шо, не понімаєш? Та Юлька Україну москалям на другий день здасть. Ти шо, хочеш шоб у тебе на франтоні не жовтоблакитний висів, а триколор?
- Ой, слухай, Петруха, шо тут здавать? Тут і так уже москалі все загребли. Диви, торгові центри чиї? Москальські. Ашани - москальські. Дрімтайми - москальські. Половина банків – москальські. Газ і електрика у москалів. Фабрики-заводи – у москалів. Шо тут ше здавать?
- Ніхрена ти, Колька, не понімаєш. Хазяїни хоч і москальські, та Петя їх контролірує. А Юля зразу все путі здасть. Вона ж з ним уже год двадцять як трахається.
- Ой, а ти шо з свічкою стояв. А Петя з ким трахається? Може з Меркель?
- Мужики, ви як хочте, а я буду за Зелю. Він людина в політиці нова. Щось, може і поміняє на краще.
- Васьок, тебе не даром Васьою назвали. Та він же клоун Бені. Шо Беня скаже, те він і робитиме.
- То й шо, шо Бенін. Як АТО началось, то хто кацапів к ногтю прижав? Беня, а не твій Порох. А Порох тіки триндів, а тоді в Бені приватбанк отжав.
- Та не отжав, а купив. А Беня бабло хапнув і в Європу гайнув. А тепер хоче Зелю в президенти шоб банк забрать.
- А я, хлопці, буду за Ляшка голосувать. В мене мати під Обуховом живе, то вона тоже каже шо тільки за Ляшка. Він за простих сільських роботяг. Село любить.
- Та він же ж голубий. І скотоложеством занімається.
- А шо це таке – скотоложество?
- Ну корів трахає. Ти що, не в курсі?
- Ні-а.
- Мужики, ну їх нахрен цих політиків. Давайте ше по чарці та й по домам. Все таки восьме березня.
     Дядьки розлили рештки зігріваючого напою, мовчки випили, загризли рештками шуманів і почали збиратись додому. Все таки жіноче свято і додатковий вихідний. Головне, встигнути на базарчику купити свіжих карасів.