для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны

Юність Петра – на початку безславних справ

Юність Петра – на початку безславних справ
Петро Олексійович Порошенко народився у родині розкрадача «соціалістичної власності», тобто корупція у нього закладена генетично.
Батько 5-го Президента був впливовою людиною у Молдові за часів «дорогого Леоніда Ілліча» – директором Бендерського дослідницького експериментально-ремонтного заводу. Крали на таких посадах у ті веселі часи в прямому сенсі слова вагонами, тому Олексія Івановича вважали підпільним мільйонером. Поки більшість радянських родин стояли в черзі за ковбасою та туалетним папером, родина Порошенків жила так, наче комунізм уже наступив. Але доводилося приховувати свій достаток і постійно боятися. За це Петро Олексійович так ненавидить комуністів.
Але на зміну «доброму» до корупціонерів генсеку Брежнєву прийшов суворий КДБіст Андропов – розпочалася боротьба з мафією. На чолі МВС СРСР став Віталій Федорчук, який довгий час очолював КДБ України, – недалекий, грубий, жорстокий придушувач дисидентства, але чесний служака, безжальний до будь-яких проявів корупції. Послухайте промови Петра Олексійовича: з якою ненавистю він говорить про КДБ. Але це не ненависть за Голодомор, за ГУЛАГ, за дисидентів. Це особисте.
Олексій Порошенко зрозумів, що його можуть «замести». У грудні 1983 р. він залишає солодку посаду директора і влаштовується начальником мехколони у Тирасполі. Ненависть Петра Олексійовича до Придністров’я теж цілком логічна, але не має жодного відношення до національних інтересів України. Тут його родина переживала страх, щоденний страх арешту.
Смерть Андропова та нетривале правління тяжко хворого генсека Черненка лише відстрочили неминуче. До влади приходить відносно молодий вихованець Андропова Михайло Горбачов, і боротьба з корупціонерами набирає нових обертів. 29 листопада 1985 р. Олексія Порошенка було затримано співробітниками внутрішніх справ Бендер за підозрою у розкраданні матеріальних цінностей в особливо великих розмірах. Це була розстрільна стаття. 2 грудня Порошенка-старшого взяли під арешт, і півроку тримали в бендерському СІЗО.
У липні 1986 р. його було засуджено до 5 років ув’язнення із 5-річною забороною займати керівні посади. Розстрілу вдалося уникнути, але ставлення суспільства в СРСР до родини засудженого було жорстоким: на його дітях назавжди мало залишитись тавро сина «розкрадача соціалістичної власності», перед ними були закриті кар’єрні двері. Що цікаво, Олексія Порошенка згубила горілка. Його звинуватили в її контрабанді до Фінляндії, що в умовах горбачовської антиалкогольної кампанії автоматично означало обвинувальний вирок. Ненависть до Михайла Горбачова – великого реформатора, Нобелівського лауреата, шанованого в усьому світі – Петро Олексійович проніс через усе життя, і щойно став Президентом, СБУ заборонила майже 90-річному екс-генсеку в’їзд до України. Помстився. Смішно? Горбачов, мабуть, і не підозрює про цю заборону, бо після 1991 р. ніколи не відвідував Україну. Перед ним відкриті найкращі зали та університетські аудиторії світу. Але Петро Олексійович задовольнив жагу помсти. Дріб’язковість і мстивість – важливі риси його характеру.
Особисто його можна зрозуміти. Ще в 1982 р. він вступив на елітний факультет міжнародних відносин Київського університету, невдовзі познайомився і одружився з донькою заступника міністра УРСР. Тепер перед талановитим хлопцем, відмінником, раптом закрилися усі двері. І вилетів би він з університету з "вовчим білетом", став би в кращому випадку простим бухгалтером чи експедитором, якби не допомога. Допомагав, мабуть, впливовий тесть, якого, щоправда, у 1985 р. відправили радником до Улан-Батора (радянська система не терпіла брудних плям у біографіях, а наявність засудженого свата була величезною плямою), але зв’язки-то залишились. Але була лише одна організація в СРСР, здатна зберегти перспективу дипломатичної кар’єри сину засудженого. Її називали просто «Контора» або за абревіатурою «Контора Глибокого Буріння». Без її згоди не можна було ані вступити на факультет міжнародних відносин, ані стати дипломатом. Наприклад, університетського однокашника Петра Олексійовича Михаїла Саакашвілі опікав дядько-КДБіст. Яка ненависть до «друга»-мажора проявилась у Петра Олексійовича вже в часи президентства. А до того приховував і «дружив». Великий артист!
Студента іншого престижного факультету Київського університету – юрфаку – Віктора Медведчука, який теж мав засудженого батька, КДБ взяло під контроль після хуліганського вчинку. І у Петра Олексіовича теж був свій роман із всесильною організацією. Сина розкрадача «соціалістичної власності» не тільки не вигнали з університету, але й закривали очі на його перші бізнесові потуги.


© Марко Жмайло [10.02.2019] | Рейтинг: 36.0/57 | Переглядів: 2699

2 3 4 5 36.0/57




Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Facebook-login



загрузка...




programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2021 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Будь ласка, увійдіть за допомогою
Facebook-login