Я не пишу серйозних текстів на сайт Дурдому. Формат цього видання публіцистичний, тексти мусять бути злободенними. Нещодавно пару подій українського політичного життя привернули мою увагу – атака Гримчака на Мураєва і екстравагантна заява боксера Усика. Увагу мою привернуло те, що Гримчак не зміг більше стримувати свою патріотичну сутність і далі розважати публіку «розважливою» маячнею, що конкурувала хіба що з пасажами Туки. Ну а щодо Усика – він також виявив свою сутність і перетворився з глупуватого жітєля Криму, що певною мірою симпатизує Україні, на банального українофоба, одного з когорти Медведчуківського «українського вибору». Як правило реакція на мої тексти буває трохи дивною, складається враження, що дописувачі просто не розуміють про що в цих текстах йдеться. Так стало і з текстом про Гримчака, а от щодо тексту про Усика – питання, а їх було два і по суті однакових були сформульовані коректно і дуже правильно по суті, а саме – «Що то воно таке - "справжній альтернативний кандидат"? Як відрізнити справжнього від несправжнього?». Ну був у мене вислів в тексті про такого кандидата. Я вирішив, що мушу відповісти на це.
 
Я не належу ні до жодної партії, ні до прихильників жодної партії, а відповідно відношення моє до кандидатів суто прагматичне – хто з них найбільш ефективно зуміє відстоювати інтереси України, головним з яких є – виграти війну з Росією, котра триває вже майже 5 років, яку намагаються заперечувати вороги України, а ще гірше більшість українського народу тішить себе ілюзіями, що все само собою влаштується, що головне – реформи і боротьба з корупцією, ну і звісно, з зубожінням народу. Тому я вважаю помилкою Президента Порошенка тезу про «мирне дипломатичне рішення» щодо повернення окупованих територій. В той же час всі основні опоненти Президента використовують ту ж саму мирну дипломатичну формулу, а лише декларують, що будуть її реалізовувати більш ефективно. Тимошенко визначає таку реалізацію через Будапештський меморандум, а Гриценко накропал з своїми «компетентними колєгами» купу якихось загадкових папок, ці папки, за його словами лежать у всіх «чесних європейських політиків», які не довіряють нечесному Порошенку, лежать ці папки і у Путіна, отже всі тільки очікують коли Гриценка оберуть Президентом і мир у нас в кишені. При цьому Гриценко не зважає, що «чесні європейські політики» насправді пересічні політикани, що до сих пір зберігають ембарго на постачання зброї Україні, що вони трусливі і дрібні як комахи. Ще більше занепокоєння викликає твердження Гриценка щодо наявності його папочек у Путіна, адже всі ми знаємо плани Путіна щодо України, а відтак чи не буде зміст папочек схожим на пропозицію капітуляції України, що її опублікував в американській пресі шестірка Пінчука, а згодом і сам Пінчук? Відносно ж «будапештських ініціатив» Юлії Володимирівни – треба згадати, хто з наших політиків просаботував в березні 2014 року ініціативу будапештської групи країн, котра ще тоді виступила з закликом до санкцій проти Росії і пропозицію щодо консультацій саме в будапештському форматі. Може пані Тимошенко розповість докладно чому ця ініціатива не була підтримана тоді Україною, чому будапештський формат було змінено на неефективний і ворожий Україні формат нормандський, формат в якому нашому Президенту протистояли Путін і його корисні європейські ідіоти і який освячував Обама, який також ввів ембарго на постачання зброї Україні. Тоді на весні 2014 року Порошенко не мав впливу на керівництво країни, а от Юлія Володимирівна мала і ми всі пам’ятаємо її роль в здачі Криму і менше знаємо про її роль в протистоянні російській агресії на сході України. Я далекий від звинувачення її і Гриценка в зраді – це дешевий і негідний політиків прийом, але їхня абсолютна некомпетентність в справі державної безпеки очевидна.
 
Отже я зазначив в чому, на мій погляд, помилка Президента, показав чому основні його опоненти не можуть бути йому альтернативою… Ну а більш докладно з моєю політичною аналітикою бажаючі можуть ознайомитись на моєму блозі «Українські прагматики». Там я докладно викладаю своє бачення політичної ситуації і даю свої рецепти її вирішення. А саме – в воєнно політичній сфері - http://vpseldonimov.blogspot.com/2017/08/blog-post.html, в галузі організації виробництва - http://vpseldonimov.blogspot.com/2017/08/blog-post_17.html, а також http://vpseldonimov.blogspot.com/2017/08/iso-9000.html.