для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Меланхолія.


Меланхолія.
Меланхолія.

"А в неї гарненький задок..." - подумав Аполлон Васильович. З хтивою посмішкою він смикнув на контрабасі струну. "Загеноцидить би тобі по причандалах..." - подумала Дульсінея Петрівна, дістаючи з футляра флейту. Теж посміхнулась - перед нею, в уяві, виник Рон Картер. З довгими, довгими, довгими пальцями...
Аполлон Васильович смикнув струну ще раз.
34,5 герца повисли в повітрі, густою пеленою оповивши все навколо...
 
Вона побачила картатий прапор. Фініш. Лідер десь далеко попереду. Звично натиснула на газ, але двигун вже давно заглох. Стрілка тахометра заклякла на позначці 13%. "Те саме було і в Нюрбургрингу..." - подумала вона. "Сядут усе!!!" - підстрибнувши, заверещав якийсь божевільний.
 
Сивий, товстий, з втомленим обличчям чоловік танцював мамбо. Виходило незграбно.
"Брехун - автоматично констатувала вона - в разі перемоги він обіцяв танцювати джайв..."
 
"Сядут усе!!!" - пролунало над самісіньким вухом. Вона здригнулась: " В старі добрі часи, коли тахометр показував не відсотки, а оберти, я взяла б його до своєї каманди..."
Стомлені маршали тягнули кудись факінізатор. Від тертя летіли іскри, на асфальті лишався слід.
"Пропало все... Тепер конституанта не запрацює" - вона поглядом провела факінізатор, що щезав за рогом.
 
"Джентльмени, заводьте ваші двигуни" - скільки разів я чула цю команду, скільки разів зривалась зі старту, намагаючись наздогнати лідера та зіштовхнути його з траси" -  все життя, ніби кіноплівка, промайнуло перед нею - "Не гребувала нічим, Партнерів кидала, конкурентам сипала в мастило пісок...
І все дарма..."
 
Раптом з під землі виросли вірні зброєносці. Один - неголений, в окулярах, з рідким чубчиком на лисині, другий - червоний від натуги, з виряченими очима. Здавалось він ось-ось лопне.
"Ми будемо піднімати людей!" - істерично почав неголений. Червоний від натуги ковзнув поглядом по пустим трибунам. Там сиділа няша. Одна-однісінька. Няша гірко плакала - це вже другий удар долі. Перший був тромбоном. Згадка про те, що зігнутий тромбон має далеко не мімішний вигляд, викликала неї новий напад ридань. "Ми будемо вимагати перерахунку!" - вичавив з себе червоний від натуги. Надмірний тиск давався взнаки. Няша продовжувала плакати.
 
Вірні зброєносці марно намагались витягнути її з кокпіту. Колготки зачепились за важіль перемикання передач. Клятий важіль зробив на колготах стрілку, але не відпускав.
 
Дульсінея Петрівна пригубила флейту. "На флейті траверсо вона майстерно грає. Цікаво, як вона зіграє на продольній?"- вібруючи пучдемоном, подумав Аполлон Васильович.
Контрабас загудів з новою  силою.
 
"Сядут усе!!!" - знову вигукнув божевільний, пускаючи бісики в бік неголеного зброєносця.
"Якого хера ти кричиш???" - визвірився той, відхиляючи стрілу Купідона. Від несподіванки та переляку на божевільного напала гикавка. Амплітуда та частота коливань його тіла при цьому не залишали сумніву, що все закінчиться оргазмом.
"Наступний етап відбудеться в Інтерлагосі" - дерев'яно прохрипів гучномовець.
"Інтерлагос! Це ж в Бразилії! Там роблять пластичні операції на задниці!"- хвиля ентузіазму накрила її. "Якщо лицем взяти не вдалось... Піду туди пішки, якщо доведеться. Це ж зовсім недалеко від Гондурасу... " - відчай, мов змія, зачаївся між грудей...
 
"Сссссядууут ууууссссеее..." - виповзав з оргазму божевільний.
Стомлені маршали підмітали трасу. Сміття завадило багатьом, а декому вартувало перемоги. Помах віника підняв з землі погон з трьома зірочками. На мить затримавшись в повітрі, він зпланерував додолу, роблячи всілякі викрутаси. "Полковнику вже ніхто не напише" - подумав стомлений маршал, загрібаючи його в совок.
 
"Сядут усе!!!" - прийшов до тями божевільний.  "А може цей підарас мене тролить? - розсердилась вона - Хто сяде? Паша хорошим пілотом був, швидше за всіх повороти проходив. І що? Сидить в Індіанаполісі. Бо дурнем був, блокчейнити потрібно на батьківщині, а не панамити хтозна де!"
 
Нив зап'ясток. "Яка блядь придумала тримати смичок таким незручним способом? - дивився на стелю Аполлон Васильович - "Добре віолончелістам. І смичок тримають прямим хватом, і грають сидячи..." Дульсінея Петрівна лежала поряд. На продольній флейті вона зіграла бездоганно. Контрабас мовчки стояв в кутку.
Він ревнував.
 
Важіль перемикання передач переміг - колготки залишились йому.
Вірні зброєносці повезли її на візку.
Знесилена перегонами, вона милицею вказувала напрям.
Божевільний допомагав, як міг.
 
Михайло Антонович відклав в бік банджо, потягнув крізь соломинку яблучний сік, замріяно подивився в бік ферми... Втома здолала його.
 
А на смарагдовому лузі, що простягся до самого неба, мирно паслись кентаври.
 


Альбрехт Дюрер, "Меланхолія", 1514 рік.
© Alphatiger Rs [09.11.2018] | Переглядів: 2749

2 3 4 5
 Рейтинг: 34.9/37

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook