Не вдаючись до масштабного, системного аналізу, коротко зауважу, що після жахливого мордування в умовах печерного сталінізму, щоб прийти до нормального стану, суспільство має вилікуватись та пройти процес реабілітації для остаточного одужання. Такий процес, для наших українських реалій, не може бути швидким, а головне, одужання суспільства можливе лише за умов пом’якшення режиму та подальшої лібералізації суспільного життя і суспільних відносин.
     Процес лібералізації суспільного життя на теренах імперії відбувався поступово і ретроспективно відслідковується як періоди: «хрущовської відлиги», «горбачовської перебудови», тих же «єльцинських реформ», «ющенковської, хоч і недолугої, але все ж таки, демократизації».
     Залишаються сподівання, що Тимошенко, певним чином, буде сприяти процесу подальшої лібералізації та демократизації суспільних відносин, або, принаймні, не буде брутально перешкоджати створенню умов для системних змін у майбутньому.
     А що стосується «проФФесора», то тут все абсолютно очевидно, навіть не потребує якихось додаткових пояснень…
     А мати власні переконання – це привілей кожної нормальної людини (підкреслюю – н о р м а л ь н о ї) і її обов’язок, навіть в умовах підпілля, відстоювати свої переконання та всіма засобами наближати системні зміни, котрі мають привести до повної руйнації та остаточного знищення злочинної, постсовєтської, номенклатурної системи.