Згідно з результатами опитування соціологічної групи "Рейтинг", 43% українців вважають, що Україна повинна приєднатися до НАТО. Якби відповідний референдум відбувся станом на березень 2018 року, 43% українців проголосувало б за приєднання до блоку, 33% - проти вступу до Альянсу, 7% - не мають наміру голосувати, 18% - не визначились з відповіддю.
Для порівняння: у грудні 2017 року таку ініціативу підтримували 37% респондентів, проти - 26%, не мали наміру голосувати 12%.
 
      Зростання прихильності українців до блоку вочевидь пояснюється російською агресією , де НАТО розглядається, як захисник територіальної цілісності.  Якби Україна  була у цьому блоці на час  вторгнення росії у Крим, то путін би не наважився на вторгнення, бо напад на державу-члена альянсу, згідно зі статутом, є рівноцінним нападу на весь аль’янс і передбачає колективну відсіч.
Частина українського електорату вступ України у НАТО і відповідне положення у програмах кандидатів на президентських чи парламентських виборах  навіть ставить критерієм для свого вибору.
Однак, навіть якби армія України відповідала усім стандартам аль’янсу, а більшість українців бажання вступити у блок закріпило своїм голосуванням на референдумі, то навіть в такому випадку у НАТО Україну ніхто не чекає. І причина проста. Згідно зі статутом аль'янсу, його членом не може стати країна, яка воює, або на території якої йде військовий конфлікт, або яка має невирішені територіальні проблеми із сусідніми державами. А оскільки Україна у цьому напрямку не просунулась ні на крок і перспективи у цьому надто райдужні, особливо у ситуації з Кримом, то відповідно такі ж самі перспективи і вступу в НАТО.  В такій ситуації одного бажання мало, і найбільше, на що Україна може розраховувати, то лише хіба що погратись з вояками аль'янсу у войнушки на яворівському полігоні.  
 
      Подібні перспективи і вступу України у євросоюз. Хоч у цьому напрямку і зроблені певні кроки, однак від цього перспективи не збільшились. Дехто у цьому контексті розглядає безвізовий режим, як неабияке досягнення і перемогу, завдяки якому ми нібито уже однією ногою вступили у ЄС. Насправді це не має стосунку до членства у ЄС, бо міжнародна практика безвізового режиму у світі існує давно і не передбачає якогось членства у міжнародній спільноті. Для України новим стало лиш те, що спрощена процедура в’їзду у країни Європи і немає потреби платити за візу.
А от про членство України у ЄС у недалекій перспективі, на жаль,  і мови не може бути, бо туди не беруть держав з таким низьким економічним розвитком, з таким рівнем корупції , з таким рівнем життя і такими соціальними стандартами.
 
Кому потрібна країна з найнижчою середньою зарплатою у Європі?
Кому потрібна країна, яка опинилася на першому місці за рівнем корупції серед 41 країни з Європи, Близького Сходу, Індії та Африки із розвиненими ринками чи ринками, що розвиваються ?
Кому потрібна країна, у якої найнижчий ВВП на душу населення серед країн СНД ?
Кому потрібна країна, національна валюта якої за чотири роки девальвувала на 350% і є другою у світі за рівнем інфляції — 48,5%. ? Користь від цього хіба що лише ось тут:
http://expres.ua/news/2015/05/03/134508-bank-poroshenka-zarobyv-devalvaciyi-865-mln-bank-firtasha-45-milyarda
 
Можливо є надія на ріст ВВП?  Динаміка його така: у 2014 році мінус 17%, у 2015-му — мінус 14%, у 2016 році — плюс 1%, у 2017-му — 2% приросту.  Візьміть у руки калькулятор і порахуйте – з такою динамікою скільки потрібно років для того, щоб наздогнати 2013 рік, показники якого теж не відповідали рівню Європейського союзу?  
Тож у контексті таких показників - які можуть бути перспективи членства у ЄС?
Найбільше, що чекає українців у найближчій перспективі – це робота на польських плантаціях.