для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Українець – це має звучати гордо.


Українець – це має звучати гордо.
     Нещодавно шановний ФердинандШухевич написав дотепне ІМХО - «Герб». Але, як писав великий китайський мислитель і стратег Сунь-Цзи, потрібно не скільки тішитись недоліками ворога, як детально вивчати його сильні сторони. Звичайно, в сусідів всі вади видно набагато краще ніж в себе. Навіть «Паркан Яценюка» їх не в змозі сховати. І знову ж таки звернемось до Сунь-Цзи, який казав, що не потрібно соромитись своїх недоліків, а знаходити шляхи їх подолання. Тож мова не про сусідів, а про нас, українців. Хоч, звичайно, і образливо, за які такі гріхи, Бог покарав українців такими сусідами.
     Тож, що до України і українців. Ми себе визначаємо як самодостатня незалежна країна з самобутнім народом, громадянами цієї країни – українцями. Але чи дійсно все так добре? Яке формування спільноти вважається країною? Які признаки країни?
     Не буду придумувати велосипед, а звернусь до ПРАВОЗНАВСТВА. Наша країна Україна, є суспільно-громадським об’єднанням, яке являється ДЕРЖАВОЮ.  Держава має певні ознаки, що визначають її як державу. В правознавстві написано так: «Держава – це особлива форма організації суспільства за допомогою спеціального апарату управління, який захищає інтереси населення певної території, регулює відносини між членами суспільства, зокрема за допомогою примусу».
     Спробую з’ясувати, які ознаки властиві державі, що відрізняє її від інших людських утворень чи суспільних об’єднань.
     Обов’язковим для кожної держави є суверенітет. Усередині держави це означає, що вона здійснює верховну владу на своїй території, може видавати обов’язкові для виконання закони й розпорядження. Влада держави поширюється на всю територію країни, на все населення. Виявом суверенітету є також здійснення від імені держави правосуддя на її території. Зовнішній суверенітет держави виявляється в незалежності її від інших держав.
     Отже, суверенітет – це можливість держави самостійно розв’язувати всі питання свого внутрішнього життя й зовнішніх відносин, здійснювати владу й правосуддя на своїй території.
     Щоб виконувати свої функції, держава повинна мати органи, які забезпечать реалізацію владних функцій, – апарат примусу. Це, зокрема, спеціальні “силові” структури – суд, прокуратура, органи внутрішніх справ, служба безпеки тощо. Для забезпечення виконання державних рішень вони використовують різні засоби, а у разі потреби, й примусові. Наявність апарату примусу – також ознака держави.
     Кожна держава визначає певні соціальні норми, правила поведінки, які є для всіх обов’язковими. Ці норми дістали назву “право”. Наявність системи права – ще одна ознака держави.
     До утворення держави, людей поділяли за їхнім походженням, належністю до певної родини, племені тощо. Після появи держави визначальною стала належність людини до спільноти, яка проживає на певній території. Отже, ще однією ознакою держави є поділ населення за територіальним принципом, наявність чітко визначеної території, обмеженої кордонами. Також, у кожній державі існує податкова система, вона організовує збирання податків, за рахунок яких фінансується державний апарат.
     Більшість держав мають збройні сили, які забезпечують їхню зовнішню безпеку, оборону від зовнішніх ворогів. Для сучасних держав характерна також обов’язкова наявність державних символів: прапора, гімну, герба, іноді державного девізу. У більшості держав існує власна грошова система. Більшість країн мають державну мову.
     Тобто, можна назвати певні ознаки, що визначають поняття – ДЕРЖАВА. Це такі ознаки як:
- СУВЕРЕНІТЕТ,
- СИСТЕМА ПРАВА,
- АПАРАТ ПУБЛІЧНОЇ ВЛАДИ,
- ФІНАНСОВА ТА ПОДАТКОВА СИСТЕМИ,
- АПАРАТ ПРИМУСУ,
- ТЕРИТОРІЯ,
- ЗБРОЙНІ СИЛИ,
- ПОДІЛ НАСЕЛЕННЯ ЗА ТЕРИТОРІАЛЬНОЮ ОЗНАКОЮ,
- ДЕРЖАВНА СИМВОЛІКА,
- ДЕРЖАВНА МОВА.
     Тепер подивимось, що в нас, як в держави, добре, а що ні.
      Суверенітет. Україна є суверенною незалежною державою. І це дійсно так. Правда цей суверенітет, цю незалежність, намагаються порушувати сусідні держави, і в першу чергу – Росія. Також МВФ, даючи позики «бідному родичу», намагається диктувати певні порядки у внутрішньому житті України. Чому так відбувається? На мою думку, причин декілька. Але основні такі. Що до Росії. Росія без України, а точніше, без економічного потенціалу та деяких територій України, як кульгавий інвалід без милиць. Що до МВФ, то йому вигідно тримати Україну в «борговій ямі», маючи Україну як довгострокову годівницю.
     Система права. Україна – правова держава. Конституція України, як Основний Закон, що визначає право всіх громадян держави, ще без численних правок, була визнана міжнародними експертами, як одна з кращих в світі. Нажаль, її ґемблюють, а ще гірше – не виконують.
     Апарат публічної влади. Влада в Україні позиціонує себе як демократична (народна). В правовому полі це дійсно так. Але в реальності у владу потрапляють не завжди чесним (демократичним) шляхом. Точніше сказати, завжди не чесним шляхом. Тож демократія в Україні ефемерна, як привид.
     Фінансова та податкова системи нічим не кращі і не гірші ніж в інших державах. Їх ефективність залежить не від художньої краси гривні чи правил оподаткування, а від порядності людей які цим займаються. А порядністю наші високі фінансисти та податківці не обтяжені.
     Апарат примусу в нас виконує свої обов’язки не зовсім порядно. Коротко кажучи, для своїх вседозволеність, для решти - суворий закон.
     Територія України визначена Договорами та правовими Актами, але ці документи мають деякі відхиленнями від міжнародних правових норм, тож оскаржити в міжнародному суді зазіхання сусідів на свою законну територію майже неможливо.
     Збройні сили після довготривалої кучмо-ющенко- януковичської коми, зусиллями народу та волонтерів помалу приходять до тями. Надіюсь, в найближчому майбутньому, Збройні Сили України будуть такі як в пісеньці відомого героя мультику: «Щоб усі боялись, щоб не насміхались». Тоді нікому сторонньому не захочеться господарювати в Україні.
     Поділ населення за територіальною ознакою. Більшість населення України ідентифікують себе як українці. Невелика частина ідентифікує себе як українець (російського, білоруського чи іншого) походження. Решта себе визначають як представники інших національностей, але як громадяни України. Україна визначається як держава з чітко визначеною територією, обмеженою державними кордонами з проживаючими на ній громадянами України, незалежно від національності.
     Державна мова в Україні прийнята УКРАЇНСЬКА. І це абсолютно правильно. Бо в Україні, в більшості своїй, проживає велика нація – українці. І нехай що там не говорять російські «історики», що української національності і мови не існувало, я скажу – існувала, існує і буде існувати. Українці мають всі ознаки нації. Це споконвічний ореол (територію) проживання, ідею єдності нації, ідею ототожнення народу як нації, безпосереднє ототожнення індивіда з нацією, уявлення про минуле й майбутнє нації, спільні біологічні й спадкові риси, спільне походження, спільні традиції, спільну культуру, і, головне, спільну мову. А мова, це душу нації.  Тому все діловодство, публічні виступи посадових осіб, державні теле та радіостанції, державні газети та журнали, а також навчання в школах та інших учбових закладах повинно вестись виключно українською мовою. Паралельно можуть бути і іншомовні ЗМІ та спеціалізовані навчальні заклади, де переважає іншомовне населення, але державну мову зобов’язаний знати кожний громадянин України.
     Державна символіка. Отут зупинюсь більш детально, бо державна символіка – це лице держави, її душа. Держави в світі розпізнають, в першу чергу, за їх символікою: Державним Гімном, Державним Прапором та Державним Гербом.
     Почну з Державного Прапору. Прапор, це є впізнаваний ідентифікаційний символ держави. Наш Український Прапор має офіційну назву ЖОВТО-БЛАКИТНИЙ. В дійсності – блакитно-жовтий. Чому так сталось? Жовто-блакитний стяг відомий ще за часів дохристиянської Русі. І він був саме жовто-блакитним. Жовте символізувало Сонце, сонячне світло, що було енергією життя, а блакитне символізувало воду, основу життя. Жовто-блакитний прапор і на картині «Запорожці пишуть листа турецькому султану». Але запроданець московітських комуністів по їх вимогі прийняв за український символ перевернутий блакитно-жовтий прапор. Теж саме сталось на зорі створення незалежної України. Під тиском тих же комуністів, знову був прийнятий перевернутий прапор. І цікаво, чому, комуністів вже давно нема, а прапор залишився перевернутим. І навіть українські «знавці геральдики» розповідають таку дурню, що синє – це небо, а жовте – це пшеничний лан. Але коли з’явився прапор, українці пшеницю майже не сіяли. Основними зерновими в ті часи була гречка, просо, горох, бобові і соняшники. Коли чоловік зраджує дружині, кажуть, вскочив у гречку. Чому не в жито чи пшеницю. В них можна краще сховатись. Та їх просто на той час мало вирощували. Звідки ж взявся пшеничний лан? Отак вода заливає вогонь і в Україні крім кіптяви нічого немає.
     Тепер другий важливий символ держави – Гімн. Переслухайте гімни інших держав. Всі вони патріотично піднесені. І наш рідний. «Ще не вмерла…». Де тут піднесеність чи патріотичність? Тут більше безвихідь, чи очікування чогось недоброго.
     І, нарешті, Герб. Це сама болюча тема. В нас є «Малий Державний Герб». Це добре. А от великого державного герба все нема коли зробити, хоч таке рішення давно прийняте. А оскільки нема Великого Державного Герба, то немає і ще одного значимого державного атрибуту. Великої Державної Печатки. Ще Кучма видав наказ про створення Великої Державної Печатки, про її функції і про її хранителя. Але більш ніж за двадцять років його так і не спроміглись виконати. А печатка, це дуже важливий державний символ. Вона пізнавана. Незалежно, закорючка якого президента стоїть на документі, головне, вона завірена Печаткою. І тепер скажіть мені, чого варті міжнародні документи, завірені лише закорючкою. Чого вартий Варшавський Меморандум чи Мінські Угоди, чи любий інший документ, будь то міжнародна угода чи внутрішній державний закон.
     Ми йдем в Європу. А як гласить народна мудрість: «Зустрічають по вдяганці…». А вдяганка в нас не дуже європейська. Спадає на думку таке порівняння. Уявіть собі елітне містечко. Наприклад, Кончу Заспу. Кожне обійстя, це європейська держава. І стоїть хатинка-мазанка під солом’яною стріхою. Це Україна. Господар в сім’ї краде останні копійки, ходить брудний та обірваний з синцем під оком і жаліється сусідам, що його сусід, Росія, незважаючи на ніби то добрі відносини, набив його та ще й частину двору собі привласнив. Сусіди, звичайно, бідолаху пожаліли, висловили свою стурбованість. Навіть пообіцяли, що отому забіякуватому сусіду пригрозять пальчиком, а бо навіть не будуть з ним розмовляти. А бідоласі навіть позичать трохи грошей, а той якось на грядках відпрацює.
     Тож, на мою думку, потрібно залатати та заштопати старенький костюмчик, попришивати ґудзики, випрати та випрасувати і з’явитись у вишуканому суспільстві пристойно. Для того щоб привести в порядок державні символи та атрибути, не потрібно ні значних коштів, ні надвеликого розуму. Достатньо прислухатись до мудрості Сунь-Цзи, та не сором’язливо відмахуватись від ніби то незначних недоліків, а взяти їх і виправити. Потрібно лише бажання. І щоб на запитання: «Ти звідки?», була відповідь не «Та з України», а горда: «Я, з України».
© TVOREC [07.08.2018] | Переглядів: 2972

2 3 4 5
 Рейтинг: 28.3/77

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook