Всі ми в захваті кричимо «Слава Україні!», всі радіємо незалежності України, але якось майже непоміченою стала втрата одного із видатних синів України, можна так сказати, батька української незалежності, Лук'яненка Левка Григоровича. Його нестало. Вчора, 10.07.2018 року відбулося прощання та похорони цієї видатної людини.
      Народився Левко́ Григо́рович Лук'я́ненко 24 серпня 1928 року в с. Хрипівка, Городнянського району, Чернігівської округи, Української РСР — український політичний діяч, письменник, радянський дисидент. Співзасновник Української Гельсінської Групи. Народний депутат України. Герой України. Автор «Акту проголошення незалежності України». Лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка 2016 року.
     Майже половину свідомого життя провів в комуняцько-москальських застінках-катівнях. Він все життя боровся за незалежність України, і в першу чергу, за незалежність України від Московії. У травні 1961 Львівський обласний суд засудив Лук'яненка до розстрілу за ст. 56 ч. 1 і 64 КК УРСР. Звинувачення було побудоване на першому проекті програми УРСС. Винуватили в тому, що він «з 1957 виношував ідею відриву УРСР від СРСР». Це при тому, що статтями 17 і 125 радянської конституції, відповідно, було проголошено право виходу кожної союзної республіки з СРСР та свободу слова для кожного громадянина. Через 72 доби, Верховний Суд СРСР замінив розстріл, п’ятнадцятьма роками ув’язнення.  
     Так уже випало, що день проголошення Незалежності України 24 серпня, збігся з днем народження Левка Григоровича. Це його дуже радувало. Нажаль, незалежність України від Московії більш формальна, ніж реальна. У владі велика кількість вихідців з Московії. Перші особи держави залежні від Московії. Левова доля капіталу в Україні, належить бізнесменам Московії. Тож говорити про справжню незалежність ще досить рано. Але такі як Левко Григорович, є орієнтири для українців, дороговкази. Не вік москалю в Україні паном панувати.
     СВІТЛА ТА ВІЧНА ПАМ'ЯТЬ ТА ЛЮДСКА ПОШАНА ГЕРОЮ УКРАЇНИ, НЕЗЛАМНОМУ БОРЦЕВІ ЗА НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ – ЛУК'ЯНЕНКУ ЛЕВКУ ГРИГОРОВИЧУ. Він лише трішечки не дожив до свого дев’яностого року народження.
     А тепер нехай тузіки кидаються фекаліями. І ще. Наскільки виглядали безглуздо (як коза за весільним столом) слова співчуття «щирих українців» Вальцмана, Гройсмана та інших.