Все таки, що не кажіть, а питання землі для кожної людина найактуальніше. Хочемо ми цього, чи ні, але ми народжуємося на землі, живемо на землі, отримуємо все необхідне з землі і, в кінці кінців, нас і закопують в землю.
     Згідно основного закону України, Конституції: «Стаття 13. Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу.» Прекрасно сказано. Тепер дивимося Конституцію далі. «Стаття 5. Україна є республікою.Носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ.» Також все зрозуміло.
     А тепер давайте пофантазуємо. Оскільки народ є власником всього, і в той же час владою, а народ, це, як раз, ми з вами, то спробуємо написати ЗАКОН ПРО РИНОК ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ. Не святі ж горшки ліплять. А що? Так у ВР і подаємо, …Закон про ринок…, розроблений персоналом Дур Дому в усьому складі. Закон розроблявся після прийняття персоналом порції фіто чаю з соломки маку та канабісу. І так.
          ЗАКОН ПРО РИНОК ЗЕМЛІ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОГО ПРИЗНАЧЕННЯ.
                                                     1. Загальні положення.
1. Цей Закон діє на всій території України (в тому числі в Криму і на окупованих територіях Донецької і Луганської областей).
2. Цей Закон обов’язковий для виконання всіма громадянами України (включаючи Президента, депутатів, суддів, прокурорів, олігархів, чиновників і всяких інших мажорів).
3. Порушення цього Закону тягне за собою адміністративну та кримінальну відповідальність аж до суду Лінча, незалежно від статусу та статків порушника.
4. Цей Закон стосується всіх земельних ресурсів які можна копати, орати чи обробляти якимсь іншим чином, і на яких можуть рости культурні, безкультурні та інші рослини, кущі та дерева, а також знаходитись водойми.
5. Закон вступає в дію з моменту його прийняття, та діє, доки не надоїсть всім громадянам України до останнього.
                 2. Визначення землі що належить до категорії «Сільськогосподарського призначення»
     Земля сільськогосподарського призначення ділиться на наступні підвиди:
1. Для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
2. Для ведення фермерського господарства.
3. Для ведення особистого селянського господарства.
4. Для ведення підсобного сільського господарства.
5. Для індивідуального садівництва.
6. Для колективного садівництва.
7. Для городництва.
8. Для сінокосіння і випасання худоби.
9. Для дослідних і навчальних цілей.
10. Для пропаганди передового досвіду ведення сільського господарства.
11. Для надання послуг у сільському господарстві.
12. Для розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції.
13. Для ведення лісничого господарства та мисливських угідь.
14. Для ведення рибного господарства.
                   3. Суб’єкти та об’єкти ринку земель сільськогосподарського призначення.
1. Суб'єктами ринку земель сільськогосподарського призначення є: громадяни та юридичні особи України, територіальні громади України, держава Україна.
2. Не є суб'єктами ринку земель сільськогосподарського призначення іноземні громадяни, особи без громадянства, підприємства, засновані за участю іноземних фізичних та юридичних осіб, іноземні юридичні особи та іноземні держави, крім випадків успадкування таких земель.
3. Об'єктами ринку земель сільськогосподарського призначення є земельні ділянки сільськогосподарського призначення, що перебувають у державній та комунальній власності.
4. Об'єктами ринку земель сільськогосподарського призначення є земельні ділянки сільськогосподарського призначення, частки (паї), що перебувають у власності громадян та юридичних осіб або частки у праві спільної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
           4. Суб’єкти купівлі-продажі землі сільськогосподарського призначення.
1. Суб’єктом (продавцем) продажі землі може бути любий власник (як резидент, так і не резидент), що має відповідні документи, які засвідчують його право власності.
2. Суб’єктом (продавцем) продажі землі може бути любий власник (як резидент, так і не резидент), що має право на земельні ділянки сільськогосподарського призначення (сертифікати), частки (паї), що перебувають у власності громадян та юридичних осіб або частки у праві спільної власності на земельні ділянки сільськогосподарського призначення.
3. Суб’єктом (покупцем) покупки землі може бути: держава Україна (пріоритет на покупку), юридичні особи зареєстровані в Україні, фізичні особи підприємці зареєстровані в Україні, фізичні особи (резиденти) громадяни України.
4. Не можуть бути суб’єктами (покупцями) покупки землі: іноземні держави, юридичні особи зареєстровані в іноземній державі, особи що не мають громадянства України, особи з подвійним громадянством, депутати, міністри, державні чиновники, судді, прокурори. (список можна продовжить)
                                        
                                         5.Визначення ціни на землю.
1. Держава визначає мінімальну ціні на землю в залежності від її категорії.
2. Ціна не може бути нижчою від визначеної державою.
3. ……………
 
                          6.Проведення торгів.
1. Пріоритетним є продаж землі на аукціонах.
2. …………..
                         7.Відповідальність за недбале користування землею.
                 8.Призначення комісій за контролем використання землі.
                 9……….
     Ну й в такому ж дусі можна продовжувати цей Закон. Тож пропоную персоналу ДД загальними зусиллями написати Закон. Тут є всі категорії поглядів. Пецькануті, юлькануті, федерасти, тролі всіх категорій, омоскалевші кацапи, прикацаплені москалі, контингент із-за поребрика і т. п.
     Попрацювати мозками, хоч і жартома, набагато важче, ніж написати стандартне «нє чітал – дєбіла», чи намалювати картинку у вигляді стилізованої під Бабу Ягу Юлі, чи під жирного кабана – Петі. Тому подібні коментарі адекватні люди будуть вважати як вислови душевно хворих та не сповна розуму людей. Тож сьогодні п’ятниця (згадаймо старі традиції) і прапор клавіатуру вам в руки.