На сьогодні йде активне обговорення зняття мораторію на продаж землі сільськогосподарського призначення. Поштовхом до цієї дії стало відповідне рішення Єврпейського суду з прав людини у справі "Зеленчук та Цицюра проти України". https://www.pravda.com.ua/news/2018/05/22/7181008/
    Здавалося б усе нормально. Йдемо в цивілізацію. В царській Росії, до-речі, земля була повноцінним товаром, правда не вся. Чому нині в Україні земля не може бути товаром? Може, і навіть повинна бути ТОВАРОМ. Але земля, це дуже специфічний товар. Це не тапки і не ковбаса. Це, навіть, не автомобіль і не будинок. Це той товар, на якому ми народжуємось, живем, помираємо, і в який нас закопують. Це той товар, який визначає територіальність держави. Це той товар, який нас кормить, поїть, забезпечує всім необхідним, і, в кінці кінців, дає змогу жити. Тому закони, що регулюють куплю-продажу ковбаси, тапок і автомобілів з будинками для ринку землі не підходять. Тапки стоптуються, ковбаса з’їдається, автомобілі ржавіють, будинки старіють і розвалюються. Земля ж залишається на віки. Людина може тільки міняти її якість. Або покращити, або сплюндрувати. Сама ж земля нікуди не дівається. Вона не збільшується і не зменшується в розмірах, її не можна перенести на інше місце і тому подібне. Тому земля, це дуже специфічний товар, але все таки – товар.
     Що цікаво. Найактивніше обговорюють ринок землі ті, хто її не має, і ті, хто не має змоги її купити. Я все думав, чому. І, здається, зрозумів. На рівні підсвідомості, в кого більше, в кого менше, сидить оте совдеповське: «всьо вокруг колхозноє, всьо вокруг мойо», а точніше, нічиє. А це дає змогу без наказано пакостити де попало. Вивалити сміття в лісопосадку чи на берег річки, спиляти дерево (чи сотню дерев) на дрова, чи інші потреби. А коли в землі буде хазяїн, то таке діло не пройде. Як казав один: «Це шо, я і поsрать в посадці не зможу, бо прийде хазяїн і дасть кийком по спині?» Звичайно не зможеш. Ніхто ж не дозволяє справляти потреби чужим людям в своїй квартирі, тим більше, де попало. Тому «безземельників» і лякає  хазяїн на землі. Пропаде можливість справляти потребу де попало.
     З іншого боку, ті, хто можуть купити землю, поки що, в більшості своїй, дивляться на неї як варвари. Філософія приблизно така: куплю землю, відіб’ю бабки, чим побільше по швидкому зароблю, а там хоч трава не рости. І це не мої фантазії. Знаю багато прикладів, коли так званими фермерами, земля бралась в оренду на п’ять-десять років. Вони умудрялись за цей час її так виснажити, що там років двадцять і бур’яни не ростимуть. Тому повинен бути якийсь дійовий механізм контролю за використанням землі. Як що, наприклад, власник використовує землю не за призначенням, чи порушує агротехніку, що веде до виснаження землі, то його потрібно за це наказувати аж до конфіскації землі на користь держави без виплати компенсації. Тоді й бажаючих купити землю буде менше, а ті що куплять, будуть відноситись до землі набагато відповідальніше.
     Також потрібно відповідально підійти до зміни цільового призначення землі, особливо сільськогосподарської в не сільськогосподарську. Ну і решту списку також потрібно обговорити, бо цільове призначення землі різноманітне. http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z1011-10/page Також потрібно визначити, які категорії землі не можуть бути продані взагалі, і повинні знаходитись у державній власності, наприклад: заказники, заповідники, архітектурно історичні пам’ятники і тому подібне. Також визначити, які землі можуть не продаватись, а тільки здаватись в оренду. Які податки повинні бути, і тому подібне.
     І, звичайно визначити категорію покупців, хто має право купляти землю, а хто ні. Наприклад, на протязі років десяти заборонити покупку землі іноземцям та громадянам з подвійним громадянством, деяким державним чиновникам і т. д. І саме важливе, встановити мінімальну продажну ціну на с/г землю в залежності від категорії. Тоді не буде обдурених та ошуканих. Також встановити солідне державне мито, яке оплачує покупець. Це суттєво поповнить бюджет. Тож особисто я, за ринок землі, але продуманий і цивілізований. Чесно кажучи, сам хочу продати гектарів сім с/г землі, бо вже нема здоров’я нею займатись, а дітям вона не потрібна. Тож, люди добрі, продавайте землю (в кого вона є), тільки не продавайте Батьківщину (справжню, а не Юліну).
    І нехай мене Андрійко вибачає за картинку.