А шо? Всім можна, а мені ні? Ну хоч на пів-дня, якщо у підстеці не прийняли. Треба ж мені бідному кудись притулитися. От дехто, не буду показувати пальцем, по кілька разів з табору в табір бігає і нічого,- поводить себе чисто як Д'ртаньян. Д'артаньяни. Вирішено: до самого вечора буду топити за Люлю, а (побічно) раптом завітає хтось розумний і пояснить мені ряд речей, яких я ніяк не можу сам допнути. Наприклад, як могло статися таке, що такий собі Янукович, тисячевідсотковий агент кремля, який без вказівки з мокшанського болота й кроку ступити не міг, запакував до цугундера іншого агента кремля, до того ж набагато розумнішого, хитрішого й підступнішого. А потім інший агент кремля доклав максимум зусиль, для того щоб її визволити. Правда, коли останній став Президентом, то відразу ж забув, що Люля понад усе, і з агента кремля перетворився у його молодшого торгівельного партнера. Ну то таке. Життє. Роблю випуклим запитання: чи міг один агент кремля запроторити до в'язниці іншого агента кремля?
Рухаємось далі. Відразу зазначу, що жодних конспектів я не готував і пишу лише про те, що відбилось у пам'яті. "Люлина тисяча". Багато "фахівців" це явище коментують виключно у негативній коннотації як вияв популізму. Таким критикам хочу нагадати про подібний популізм у Німеччині, що дозволив витягти країну з економічної кризи 2007 року. Формула була простенька: віддай своє авто, купи нове і отримай бонус у 3000 евриків. Приступи подібного популізму у недалекому минулому були у Швейцарії, десь там на скандінавському півострові і чомусь жодному ідіоту не прийшло до голови розпинатися у антиурядових спічах.
Некст ван. Кіотський протокол. Не забули ще цієї авантюри? Відразу нагадаю, що авантюра зовсім не афера, а українске слово "підприємство" англійською звучить як "едвентідж" і означає саме те, з чого я починав. Вициганити для бюджету грошей і в порушення  закону про бюджет накупити за ті гроші автівок для сільської медицини. Щось після Люлі такого подвигу ніхто не повторив у жоден спосіб. Як на мене,- побільше б таких авантюр. Для порівняння наведу приклад афери на законодавчо-державному рівні у виконанні тих, для кого  Люля стала "папєрєдніцей". Була у Держбюджеті така стаття із дуже цікавим статусом. Називалась вона "Дорожній збір" і мала статус захищеної. Це означало, що увесь дорожній збір інакше, як на дороги використовувати зась. А рученята свербіли. Що зробили адепти бімби? Відмінили дорожній збір і ввели акциз на пальне. Відтепер - гуляй-не-хочу. Нова влада зразка 2014 року за логікою речей мала б відновити статус-кво, але ж... Словом, "Люлька гроші вкрала". Пам'ятайте про це, їдучи роздовбеханими дорогами.
Як Люля газ крала. Чесно кажучи, я за купу років ні від кого не отримав притомної відповіді на абсолютно просте запитання,- а чому ДЕРЖАВА повинна купувати газ? НМСД держава може підписати меморандум на цю тему і не більше. І причина проста як олівець за дві копійки,- державі як інституції газ не потрібен. Газ потрібен населенню, комуналці та промисловості.  Для населення та комуналки завжди з горою вистачало газу власного видобутку, а промисловість нехай собі сама купує газ де хоче і по скільки хоче. На 90 відсотків вона приватизована і це є проблемою приватного бізнесу. Чому держава не купує тканини для легкої промисловості, наприклад? Не розумію... Але вернімося до Люлі. Якщо  держава уже й купує газ, то для цього у нас є профільні установи. Так воно й було. Тим, кому час припорошив пам'ять, раджу трішки погуглити тему. Переговори з Газпромом тоді вів такий собі Дубина і ці переговори були зірвані дубом на прізвище Ющенко. Росія перекрила вентиль. Європа почала замерзати. Розгорівся міжнародний скандал. За логікою речей дуб, що відкликав з переговорвів дуба, мав прийняти відповідальність на себе і за все відповідати самостійно. Саме тодішній президент мав би їхати до президента сусіднього і виконувати все, що приписують фотожаби Люлі. Але не поїхав. Що зробила Люля? Усіх деталей перемовин ми не знаємо, але душок приниження України Росією витає ще й досі. На виході Україна отримала газ з Росії та Середньої Азії, народи україни та Європи не постраждали. Люлі - респект.
Криворіжсталь. Єдиний приклад того, як треба дбати про інтереси держави і жучити олігархів. Я б сказав - класика. Нехай Гройсман повторить щось у цьому дусі і я буду співати йому дифірамби. А поки що він для мене є шмаркачем, який набрався нахабства на мамку "Фе" казати.
Я скінчив.
Нагадую: юлефаню лиш до вечора, а далі - знов безпартійна блоха.
ПіСі. Представників альтернативного цеху просив би потоки своєї свідомості оформлювати у якісь притомні і не позбавлені логіки аргументи, а рівень "нібигумору" тримати хоча б трішки вище пояса. Бо у Європі живемо і мокшанське хамство нам не пристало.