Я ще сподіваюсь, але без великої надії. Сподіваючись (все ще) на здатність української людини мислити відповідально і раціонально, викладаю ще одну варіацію на тему під дещо іншим кутом зору і з дещо зсунутої точки зору.
 
Так от.
 
Чому саме в Європі виникла демократія? Так сталося, от тому і виникла. Але ж середній клас, середній клас .. Чому у них він з'явився і перетворив хвеодалізм на буржуазний демократизм? А у нас він поки що немічний і поки що неспроможний до такого перетворення?
 
Тут я даю пряму відповідь. У них це сталося тому, що саме у них (в Європі) мешкав той генеральний споживач, на якому розгорталася промислова революція. Саме тому капіталісти були зацікавленими в піднятті добробуту місцевих споживачів (інших не було). Саме тому з місцевих споживачів утворився середній клас - могильник хвеодалізму.
 
А у нас? А у нас шо ж .. Нашим капіталістам вигідніше продавати товари в демократичній Європі, тому що там багато заможних споживачів. Тому внутрішні ринки у нас жевріють. І чисельність середнього класу збільшується повільно.
 
От якби відсікти нашим капіталістам заможного європейського споживача, то вони помикались би і почали працювати на внутрішнього, збагачуючи його, щоб він спроможився купувати їхній метал, хімію і сільгоспродукцію. Але про це можна лише мріяти (шуткую ) ...
 
Ну, оскільки наш споживач був і залишається бідним, то в країні постала і тримається система капіталістичного хвеодалізму, для якої природним управлінням є автократія. Автократія прагне стабільності. Що таке є автократична стабільність?
 
Автократичною стабільністю є величезний нижній клас, який ходить на вибори, потужний верхній клас, який збагачується з державного бюджету, і прошарок середнього класу, який обслуговує верхнього і нижнього класів. Верхній клас складає для нижнього і середнього закони, а сам при тому живе за понятіями і договорняками.
 
До речі, про вибори. Результати голосувань залежать від чисельного нижнього класу. Нижній клас, оскільки він не здатний до самоуправління, потребує патерналістичної турботи, яку він може отримати лише від верхнього класу. Тому на виборах перемогу отримають представники верхнього класу.
 
В чому ж таки полягають наші радужні перспективи? Вони полягають в тому, що автократія не спроможна тримати стабільність як завгодно довго. Коли-небудь горезвісна стабільність лусне. І що тоді?
 
Тоді наш порятунок виявиться головним болем наших заможних друзів. Вони, користаючись капітуляцією наших хвеодалів (дефолт, батєнька!), візьмуть нас під свій патронаж, тобто, запровадять тут план Маршала по усєй строгості.
 
І трапиться все це як раз через 10 років після нашого Євромайдану, тобто в 2023-му році. Саме таким (як засвідчила історична практика) виявляється період виходу на авансцену нових поколінь українців.
 
До зустрічі в майбутньому!