Вертаю вчора під вечір додому. Йду селом, салу їм з ореганою, цибулею закусую. Чвертка в кишені. Нормально, цивільно,- все як у людей. Наздоганяє мене фірою сусід через дві хати.
-Здоров, Євгене.
-Здров, Сашко.
-Сідай, під'їдеш.
Їдемо. Питаю:- Веснуєш уже, Саш?
- Та зрана гній коло хати розкидав, а в полі ото овес всіяв. А ти чого по селу ходиш?
-Та от зраду продавав-розносив, у вороги народу записував.
-Берут зраду? Почім?
-Як на зраду, як на покупця. Більшечку таку продаю тим хто заможніший, а дрібоньку то й так можу хорошій людині віддати. Хтось пару гривень дасть, хто чарку наллє, а хто добрим словом віддячить. Не пусто ходив.
- А в вороги добре записуються?
-Та практично увесь чесний люд записався, а війт наш, депутати,  вчительохи, піп.. ну ти знаєш, чим вони дихають і чого бояться. Ті не записались. Тебе куди писати?
- Як громаді, так і бабі,- пиши до ворогів... Но так, а перемоги на нинідень хоч які є?
-Та є дві, такі собі,- з тих, що лиш здалеку на них мож дивитись.
-Розкажи.
-Та ВеВеПе у нас минулого року мало не на третину виросло.
-Так буває шо файно вродить, а шо воно таке?
-То цифра така, показник росту чи падіння благополуччя країни у вигляді всяких добер. Твій старший в економічному коледжі,- розпитай, він розкаже.
-Розпитаю, а що не так з тим вепепе?
-Та не те з ним те, що наша влада його бачить, а народ - ні. Крім того, міжнародні фінансові організації такого приросту теж не бачать. Впритул.
-Ага, а друга перемога?
-Рейтинг Порошенка різко підскочив за якийсь тижлень. Мав він народної любові щось біля чотирьох процентів, а підскочило десь до семидесяти.
-Ти здурів? Не лякай мені коней, я хоч зо села хлоп, а знаю що так не буває! Я телевізор з хати ше не викинув!
-За що купив, за те й продаю. На от картинку, псові покажи щоб вночі не спав:
-Все,- приїхали. Бувай.
- Бувай, Василині привіт.