Кількість борців зі "зрадою" росте пропорційно бюджету "Мінстеця". І потрібно зазначити що боротьба відбувається не без успіху. Кількість громадян, яких завели поміж трьох сосен, таки збільшується. Мене це турбує, оскільки я в цьому бачу наступ на громадянське суспільство. Для того щоб цьому якось протистояти, потрібно розібрати техніку зради, а теорія і так зрозуміла і проста як дитяча пипка. Для початку поставлю для ілюстрації картинку, з якою не згоден повністю, а потім буде коротка історія з життя, яка пояснює підступність антигромадянсько наступу.
Історія у мене ще з тих часів, коли мобільних телефонів не було, а крутелики лиш починали бавитись у пейджери. Я методично діставав керівництво "Утелу", чи як його там того монополіста, з приводу встановлення домашнього телефона, маючи на це усі законні підстави. Мене усіляко відфутболювали, роблячи це досить фахово, але я не відступав. Врешті ціла фірма, не маючи напевно уже іншого виходу запропонувала мені варіант. Він полягав у тому, що я повинен буду купити трохи більше кілометра телефонного кабеля на десять номерів, а мені встановлять телефон. Я погодився, знайшов клієнтів на решту номерів, зібрав з них гроші, підписав договір, заплатив за кабель і тоді почалось найцікавіше. Спершу цілих десять днів мені розказували що нема кабелю, потім ще з десять про те, що відсутня технічна можливість підключення і нарешті десь через місяць підрядник (він же надавач наступних платних послуг) приступив до виконання робіт. Можна було б радіти, але днів через три, коли я довідувався про хід виконання робіт, мені доповіли, що викрадено майже половину кабеля. Я звернувся за поясненнями до керівника того утелу чи то укртелекому, який на той час лише від одного мого вигляду починав стискати щелепи. Він підтвердив факт крадіжки, але поряд з тим я взнав, що заяви у міліцію не було. Жодних ідей стосовно продовження робіт - не було теж. Тоді зі свого боку я озвучив намір звернутися до правоохоронців. Мене попросили цього не робити з обіцянкою, що за парочку днів ситуацію розрулять. Так і сталось - кабель знайшовся, але від того не стало легше, бо з'ясувалось (для мене) що роботи продовжувати неможливо, окільки кабель не проходить крізь зруйновані підземні футляри і потрібно далі вести у повітряний спосіб, але це неможливо з двох причин: а) тягнути по лініях електроопор чомусь і кимось заборонено; б) мешканці кількох будинків (ряд двоповерхових напівособняків) не дозволяють проводити лінію по фасадах будинків. Я вступив у переговори з сусідами та отримав дозвіл. Тільки для того, щоб моментально розгорівся скандал. Криворукі телефоністи почали прокладати кабель з півтораметрової драбини і це було десь на висоті двох з половиню метрів. Довелось самостійно роздобути пожежну драбину і нарешті роботи з проведення кабелю були закінчені. Така от історія, мораль якої полягає в тому, що якби я не втручався постійно в роботу підрядника, якби не контролював та не дрючив і не допомагав, то телефона у мене так і не було б.
Тепер повернімося до ніби правильного малюночка, який закликає критиків влади йти працювати і багато не триндіти. Але ж зачекайте. Ми, суспільство, за свої гроші винайняли владу не для того, щоб вона займалася собою коханою, а для того, щоб виконувала делеговані їй обов'язки. Ми за послуги заплатили і у нас на це є договір. І контроль за виконанням цього договору є нашим правом і в якійсь мірі ще й обов'язком. Тому що якщо не буде контролю та критики, то суспільство ніколи не отримає прописаного у договорі результату. А те що владі критика зі сторони суспільства не подобається, то проблема влади. І не треба ото розказувати усіляким Мінстецькам чим повинно займатися суспільство. Не для того наймали.
ПІСІ. Вирішив кілька слів добавити. Коли набіжить шавкота зі своїми "нічіталдвабала", то нехай може спробують щось розповісти про цивілізовані принцпи демократії, про громадянські свободи чи ще про щось розумне, а то бридко дивитись на їх потуги загавкати будь що, що за їх думкою порушує спокій "священного болота".
