Зустрівся оце на днях з одним співбесідником. Він мені дуже нагадав нашу дурдомівську знаменитість, Тузіка Київлянського. Що по світогляду, що по інтелекту, що по політичних переконаннях (за Петю всіх порву, як грєлку). І нехай мене Тузік вибачає, і не сприймає цей допис як «вияснєніє отношєній». Просто розмова, і невеличка дискусія з цим співрозмовником і спонукала мене написати цей допис. Точніше, ключові слова, які я неодноразово чув від Тузіка: РОДНОВЄР-СТАРООБРЯДЄЦ.
     Почнемо з того, що словосполучення рідновір-старообрядець таке ж безглузде як і Петя-ніщєброд, чи безхатченко-олігарх, чи суха вода, наприклад. Просо я до цього словосполучення не можу підібрати притомної аналогії. Не буду вдаватись в подальшу полеміку, і так зрозуміло, що це повна дурня. Але суть в тому, що кожна людина, все ж таки, намагається знайти Бога. Хто свідомо, хто підсвідомо, хто позиціонує себе як атеїст, але в глибині своєї сутності, знову таки, надіється на Бога. Особливо, коли життя зажине в глухий кут. І це закономірно. Бо кожна людина зв’язана з вищими силами як електроприлад з електромережою. Але щоб прилад працював, потрібно вставити вилку в розетку і ввімкнути прилад. Ми, практично, всі підключені до розеток, але кнопка вмикання не натиснута. І кожен відчуває, що та кнопка десь має бути, але мало хто знаходить. І ми, будучи по суті електроприладами, робимо все в ручну. От уявіть, у вас сучасна пральна машина, а ви грієте воду на багатті, барабан крутите руками і віджимаєте білизну також руками. Оце, приблизно, так ми живем. Ні, я не кажу, що люди не намагаються знайти Бога, знайти оту кнопку. Але ці пошуки часто нагадують дії власників сучасних автомобілів. Вони читають які завгодно інструкції, від парових машин, від нафтових дизелів, ще від будь чого, тільки не від автомобіля. І заливають в паливний бак воду, нафту, спирт чи ще щось, тільки не 95-й бензин. А машина їхати не хоче. Я думаю, ви зрозуміли аналогію, що люди читають які завгодно інструкції для своєї душі: Біблію, Коран, Талмуд, Тору, Бгахават-Гіту, Велесову книгу і т. д., і заливають у свою свідомість різне духовне пальне, а душа «не заводиться». Не надходить до душі жива вища сила. Не може Бог зв’язатись з людською сутністю.
     То де ж шукати Бога? Де та справжня інструкція? Як визначити, яке духовне пальне брати? Де шукати, і як натиснути ту кнопку, щоб отримати вищу духовну енергію? Отримати однозначну відповідь на ці питання не можливо. От уявіть, ви вже прочитали справжню інструкцію до свого автомобіля Знаєте, яке пальне потрібно. Навіть є каністра. Але за пальним потрібно далеко йти, через непролазні хащі та буреломи, через горби, яри та канави. А в хащах є небезпека зустрітись з ядовитими комахами та зміями, або з хижими тваринами. І, ось ви, подолавши важкий шлях, добрались до пального. А тут стоїть безліч бочок з незрозумілими написами. І необхідно вибрати потрібну. Оце десь такий шлях отримання відповідей, на поставлені питання.
     Оскільки спочатку мова йшла про рідновірів, то й говоритиму про рідновірів. Але було ще СТАРООБРЯДЄЦ. То цьому присвячу буквально декілька слів. Старообрядці і старовіри, це похідні від християнства. Тож, щоб багато не балакати, відправлю допитливих до вікіпедії. Християнство https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A5%D1%80%D0%B8%D1%81%D1%82%
D0%B8%D1%8F%D0%BD%D1%81%D1%82%D0%B2%D0%BE Старовіри, старообрядці  https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A1%D1%82%D0%B0%D1%80%D0%BE%D0%B
E%D0%B1%D1%80%D1%8F%D0%B4%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE
     А що ж таке, сучасні рідновіри?  Це породження сучасної інтелігенції та людей, які шукають чогось нового і незвичайного. Вчення сучасних рідновірів не мають нічого спільного з віруваннями наших дохристиянських пращурів. Це, сучасне рідновірство, відроджує хіба що форму, а не дух. А коли відроджується тільки форма, то виходить, в кращому випадку, низько пробне фентезі. Тим більше, навіть відродженню форми, спостерігається сильна протидія в паплюженні рідновірства християнською церквою. Всілякі там голі танці навколо багаття, незрозумілі обряди в незрозумілій одежі, проголошення себе волхвами й волхвинями, спорудження якихось незрозумілих капищ і ідолів, все це дискредитація навіть форми рідновірства. Особливо наполегливу руку до цього прикладає іудейство.

     А ще, дякуючи іудеям та християнській церкві, різні фальсифікації.


     Та й серед рідновірів відчувається розбрат. Кожне братство трактує канони рідновір’я на свій розсуд. Це, по великому рахунку, штучне вчення, яке створює оті непролазні хащі до істинної віри наших пращурів. Потрібно відроджувати дух, образ мислення, світогляд наших пращурів, а не форму. Наші пращури мали зовсім інше світовідчуття, зовсім інший спосіб мислення. І пародія на давні традиції, це дорога в нікуди. Світогляд породжує традицію, а не традиція визначає світогляд.  Відроджувати треба мислення наших пращурів, цінності, мораль. Це складно, звичайно, але це єдиний шлях, який може до чогось привести. Можливо і до Бога. От як ви вважаєте, чим відрізняється людина, яка молиться Христу, від людини, яка молиться Перуну? Більшість скаже, звичайно, є велика різниця. Той християнин, а той язичник. А ось і ні. Різниці ніякої. І знаєте чому? Тому що вони обидва моляться. Тобто боги начебто різні. І обряди начебто різні. Але психологія одна і та ж.
     Що потрібно відроджувати, так це безстрашність, чесність, справедливість наших предків. Треба відроджувати таке ставлення до богів, в якому нема плазування. А тут що? Замість цього Христа замінили Родом чи Дажбогом, і все залишилося, як було. Важливим є те, що деякі люди, які називають себе рідновірами, насправді слідують іудохристиянським віровченням. Чому? Тому, що вони звикли так думати. І трійця у них, і єдиний бог, і все, що хочеш. Вони не змінили суті, вони змінили слова, терміни. Але, якщо на пляшку мінералки наклеїти етикетку з написом «Пиво», від цього мінералка пивом не стане.
     Ми повинні перш за все усвідомити сам факт свого боговідступництва. Потім звернутися до Бога. Зрозуміти, що є Бог. Змінити наш спосіб мислення. У рідновірів багато хорошого, я не сперечаюся, перш за все, сама ідея, спроба повернутися до давніх, істинних богів. Але що погано в рідновірів – це практична реалізація цієї ідеї. Тому я особисто жодним чином себе до рідновірів не причисляю.
     Древній пращур був творцем. Він відчував богів, спілкувався з ними, і на підставі цього творив і своє життя, і свій побут, і міфологію, і філософію, і обряди. Дослідник рідновірства – не творець. Він всього лише вивчає створене іншими і намагається невдало цього наслідувати. Відповідно, різниця між стародавнім язичником-рідновіром і сучасним рідновіром, приблизно така ж, як різниця між, наприклад, Лермонтовим і дослідником його творчості. Так, дослідник творчості Лермонтова прекрасно знає його вірші. Він може довго міркувати, чому поет вжив ту чи іншу метафору, він може знати, яким розміром і з якого приводу написано той чи інший вірш. У нього тільки один недолік – він не може писати віршів. Він – критик, коментатор, учений. Але не поет. Як наш Паша чи Альфатигр.
     Тому й рідновір не намагається творити, отримавши натхнення від Бога, як його пращур, він всього лише досліджує те, що було у предків. Принцип простий. У давнину існувала якась істина. Ця істина нині втрачена. Тому треба вивчати історичні джерела і з'ясувати, якою вона була, ця істина? І, відкривши істину, слідувати їй строго, не вводячи нічого нового. Звідси й усі ці постійні рідновірські псевдоаргументи «Цього не було у слов'ян, бо цього не могло бути!», якими вони шмагають опонентів зі свого ж середовища. Вони не розуміють, що не важливо, як воно там було у слов'ян. Ми теж слов'яни, і важливо лише те, як воно у нас. Що нам, – не їм, древнім, а саме нам, – кажуть зараз боги. Боги – ось джерело істини. А не дослідники.
     Кожна релігія має свою основу. Релігії, або виникали спонтанно, або змінювалось світосприйняття, або це було потрібно правителям.  З'являються пророки, засновники нових релігій, з’являлось нове вчення і навий світогляд. Спочатку нова релігія завжди радикальна, вона протистоїть старому і відкидає його, незважаючи на те, що знаходиться в безпосередньому, живому зв'язку з ним.
     Але рідновіри почали не так. Вони з самого старту почали не як творці, а як плагіатори. Грубо кажучи, їм необхідне було своє євангеліє – основа рідновірства, але у них не було свого творця цієї основи. Тому перед рідновірами було два шляхи і обидва вони виявилися в нікуди. Перший – зробити основою чисто наукові, історичні дослідження. Другий – створити нібито стародавні тексти, зробивши, по суті, акт обману і фальсифікації.
     Досліджувати історичні дані, а тим більше, робити якісь висновки, проблематично. От уявіть таку картину. Хоронять якогось крутого бандюка. В труну йому кладуть іконку, образ Ісуса Христа, на шию одівають золотий ланцюг з яким небуть медальйоном у вигляді черепа, а в кишені -  пістолет і мобільний телефон. Через дві тисячі років могилу розкопують майбутні археологи. І як ви думаєте, що вони напишуть відносно вірувань древніх, тобто, нас? Яку роль у віруванні грав телефон, чи пістолет, чи череп на ланцюгу? І в чому саме заключалась святість цих предметів? Пофантазуйте. Буде смішно. Тож робити якісь висновки на базі знахідок тисячолітньої давнини, проблематично.
     Фальсифікувати набагато простіше. Можна об’явити себе волхвом чи пророком. Можна написати ніби то переклад древніх рукописів, об’явивши потім, що самі рукописи якимсь загадковим чином зникли. Можна ще багато чого придумати. Але то все – фальш. Бога там немає.
     Джерелом релігії може бути тільки Бог, вища сила. Тільки розумна, чутлива людина завжди в змозі відрізнити підробку від істини. Нажаль, в релігійному середовищі є багато авантюристів і шахраїв. Такі зустрічаються і в науці, але це не означає, що до будь-якого вченого, який висуває нову ідею, слід ставитися як до авантюриста і шахрая. В релігії точнісінько так само. Якби не виникало нових релігійно–філософських ідей, то не було б прогресу людського духу. А хто генерує ці ідеї? Їх генерують люди, які взаємодіють з вищими силами. Такі ж люди, як і ми. Але щоб взаємодіяти з вищими силами, тобто з Богом, потрібно розуміти їх. Сліпе, бездумне, фанатичне поклоніння богу, не приведе до Бога. Сліпа віра також не наблизить до Бога. І релігії не ведуть до Бога. Вони ведуть до духовного зубожіння. Вознесіння молитов образам, ідолам, багаттю чи чомусь іншому не наблизять до Бога.
     Щоб бути з Богом, потрібно розуміти, що є Бог. Потрібно знайти ту кнопку і умудритись її ввімкнути, щоб відчути в собі силу Бога, щоб насолодитись спілкуванням з ним. Щоб відчути оте Біблійське: «по образу і подобію». Бо людина і є частинкою Бога, і створена як Бог, образно мислячим творцем. Але про це в подальших творчих зустрічах.
    Цініть і бережіть себе та навколишній світ. Ми тут живемо не просто так, а з певною метою. Жалко тільки, що Тузік в коментарях напише: «ні чітал, два бала».