Говорячи про збалансованість бюджету, не можна ігнорувати і строками розробки проектів бюджету та його розгляд і затвердження. В бюджетній системі України Бюджетним кодексом України передбачений, так названий, БЮДЖЕТНИЙ ПРОЦЕС. Він законодавчо розписаний у статтях законів та включає:
1. Розробку проекту бюджету (строки від березня до 15 вересня);
2. Розгляд і затвердження державного бюджету (15 вересня – 1 грудня);
3. виконання бюджету в бюджетний період та внесення при потребі змін (01 січня – 31 грудня);
4. підготовка звіту про виконання державного бюджету та його затвердження (01 січня – 30 квітня)
 
на це вказує ст. 61. Річний звіт про виконання закону України про державний бюджет України. 1. Річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України подається Кабінетом міністрів України Верховній Раді України, Президенту України та Рахунковій палаті не пізніше 1 травня року, наступного за звітним.
 
Треба підкреслити, що в бюджетному процесі всі етапи є дуже важливі. Кваліфіковане виконання бюджетного процесу сприятиме підготовці реального розрахунку показників і ритмічне спокійне його виконання, а відтак ритмічне врівноважене життя країни.
 
Найбільш популярне у нас в ЗМІ – це затвердження бюджету у ВР. Найменше поширюється інформація про підготовку та затвердження звітів про виконання бюджетного процесу. Практично, звіт про виконання бюджету і не розглядається та не затверджується. Фактичне виконання показників бюджету мало аналізується, НІХТО не акцентує уваги на досягнуті параметри, відповідності призначенням за законом.
 
Ось для прикладу розглянемо стан виконання державного бюджету в 2017 році. Як відомо, призначення доходів при затвердженні становили 713,3 млрд грн, а видатки – 790,4 млрд грн. Внесені зміни під час виконання бюджету збільшили доходи до 771.3 млрд, а видатки до 841,4 млрд грн.
 
Якщо перенести ці показники при виконанні на протязі року та вивести їх виконання в середньому за один день, то виходить, що доходи щодня повинні становити 2,113 млрд грн, а видатки – 2,165 млрд грн.
 
Тепер часто появляються повідомлення, що на єдиному казначейському рахунку збирається по 50-60 млрд грн і це влада подає як великий успіх. Але ж це чуть не місячні показники доходів і видатків. І це кошти, які вилучені із обігу, не використовуються на протязі кількох місяців. Такі явища у фінансових системах, а тим більше у бюджетних, свідчать про некваліфіковане прогнозування бюджетного періоду, безграмотне виконання бюджетних програм. Особливо це видно із одночасним зривом виділення асигнувань на цілий ряд програм (у нас прийняте бюджетне фінансування за цільовими програмними методами). Скільки мови було на протязі року, що державний бюджет зриває виділення місцевим бюджетам офіційних трансфертів. Відповідно місцеві бюджети змушені відзначати про велику заборгованість за цілим рядом функцій.
 
Державний комітет статистики щомісячно відзначає заборгованість місцевих бюджетів за комунальні послуги, які становили:
- на 30 квітня 2017 р. – 35,0 млрд грн;
- на 31.05. 2017 р. – 30,7 млрд грн;
- на 30.06. 2017 р. – 24,8 млрд грн;
- на 31.07. 2017 р. – 24,3 млрд грн;
- на 31.10.2017 р. – 15,3 млрд грн.
 
Причому видно, що у травні-червні борги зменшились на 10.2 млрд грн без відмічених розрахунків із бюджетів. Очевидно – списані за якимись умовами. Але ж комунальні служби таких коштів не отримали, а затрати понесли.
 
І що найбільше дивно, що на казначейському рахунку вільно лежать десятки млрд гривень, а державний борг так само регулярно зростав. Адже в державному бюджеті, як основному фінансовому документі, відображаються ВСІ витрати держави, включаючи погашення державного боргу та обслуговування його (тобто, сплату відсотків за користування кредитами). І за ці тільки 10 місяців бюджетного періоду державний борг виріс із 1929,8 млрд грн (на 31.12.2016 р.) до 2046,8 млрд грн на 30.10.2017 р., тобто на 117 млрд грн (двомісячна потреба на видатки).
 
Не можу я із своєї дзвіниці поінформованості хоч і не хочу виражати як істину, але потрібно розглядати причини, що на єдиному казначейському рахунку постійно такі великі суми акумулюються. Про причини цього може точно сказати працівник держказначейства або департаментів фінансів. Але я, розуміючи бюджетні механізми, повинен виразити свою думку.
 
Отже, раніше такої акумуляції коштів у казначействі не було. Що змінилося за останні роки? А змінилися МЕХАНІЗМИ офіційних бюджетних трансфертів. Треба розуміти, що в силу централізації дохідних джерел на користь державного бюджету, ВСІ місцеві бюджети стали ДОТАЦІЙНИМИ. Ось можна вибирати показники із виконання державного та ЗВЕДЕНОГО бюджету, то у ЗВЕДЕНОМУ бюджеті частка доходів державного становить щомісячно біля 78-80 %. До 60 % видатків місцевих бюджетів становлять трансферти із державного бюджету. Але, якщо кілька років тому із трансфертів на дотації вирівнювання припадало до 70 %, а на субвенції – до 30 %, то тепер, цільові субвенції становлять до 95 %.
 
В чому різниця? Коли дотація поступала в місцевий бюджет, вона використовувалась місцевими органами влади відповідно потреб розпису бюджету і не поверталась. Тепер ідуть цільові субвенції, переважно – освітня, медична і соціальна. Такі субвенції вже мають мету, строки використання і при невикористанні за метою повинні повертатись в державний бюджет. Ось таким чином і виходить кругообіг коштів. Дали в місцеві бюджети освітню субвенцію, але її не можна використати на інші цілі, а всю в терміни не освоюють і повернули. Потім пішла медична субвенція. І таким чином, ніби є гроші, а бюджети не можуть все фінансувати вчасно.
 
Ось для прикладу я наведу показники, які свідчать про частку субвенцій в трансфертах:
Урядом, згідно з бюджетним законодавством, забезпечено станом на 01.09.2017 перерахування міжбюджетних трансфертів місцевим бюджетам в обсязі 175,7 млрд грн, що складає 94,1% від передбачених розписом асигнувань на січень-серпень 2017 року, зокрема:
- базова дотація перерахована в сумі 3,9 млрд грн або 98,6 % до розпису асигнувань;
- субвенції на соціальний захист населення перераховані в сумі 86,3 млрд грн (в межах фактичних зобов’язань) або 98,5 % від передбачених розписом;
- освітня субвенція перерахована в сумі 34,8 млрд грн або 96,6 % до розпису.
- медична субвенція перерахована в сумі 36,2 млрд грн або 98,0 % до розпису.

В таких умовах органи місцевого самоврядування попадають у певні рамки і не можуть оперативно реагувати на всі виклики життя. Тому часто і виникають диспропорції в асигнуванні як власних повноважень, так і делегованих державою. Бюджетні показники не ППРОГНОЗУЮТЬСЯ відповідно до реальних умов, а компілюють показники попередніх років, додаючи до них 12-15 % коштів (таке підтвердження буде подано в 3-ій част.).
 
Такі наші бюджетні справи і тенденції нічого доброго не прогнозують.