Так, вітаю, шановних панянок, панночок і панів.
 
Закортіло мені викласти головні мої біляполітичні думки, а коли виклав, то закортіло і надрукувати.
 
До чого ми дожили? Це ж просто неумовірно (як казав мій комбат, коли хотів сказати "неймовірно"). Я, простий пенсіонер, можу за свою пенсію надрукувати свою книжку! Без узгоджень і дозволів!
 
Ну, звичайно, після отримання накладу (пів маленького рюкзачка) зразу ж виникає питання читача.
Не те, щоб я дуже покладався в цьому сенсі на знайому мені публіку ДД - навряд чи хто з них забажає викласти свої кревні за обтяжену здоровим глуздом писанину. Здоровий глузд не розширює судини і не додає блиску очам. Не б'є в око ненаших і не підбадьорює наших. Тобто, ставить під сумнів козацьку тезу "все життя то є боротьба".
 
Я сподіваюсь на тих позалаштункових читачів, хто заскочив сюди знайти відповіді на питання. На тих, хто не отримує кайфу від крутіння дуль в носа вічному опоненту, на протязі вже кількох років. На хоч би одного такого.
 
При тому я зберігаю теплі відчуття до всього ляльково театру Карабаса Барабаса.
 
Моя адреса в зоряному просторі: bvk-ig&i.ua