В середині 80-их років в області був призначений на посаду голови обласного виконавчого комітету В.Г. Федоров. Всі розуміли, що це тимчасова посада для подальшого його просування за партійним напрямком. Звичайно, маючи сільськогосподарську освіту та в аграрній області, він з ентузіазмом взявся за сільське господарство.
 
Так вийшло, що я познайомився з ним вже у перші дні його перебування в області. У нас в селищі взимку через проблеми із комунальним господарством, яке в ті роки як, звичайно, було на балансі господарюючих суб’єктів, виникли катастрофічні проблеми. На комунальний сектор коштів було недостатньо і за його ніхто не питав. Взимку через безлад і безвідповідальність було допущене розмерзання опалювальної системи. Котли, трубопроводи, батареї в приміщеннях цілого селища розмерзлись.
 
Я, як молодий спеціаліст за направленням із Києва приїхав сюди на роботу. Дивлячись на той безлад та розташування в області, але підпорядкування Києву, я написав листа в газету «Правда» та ще й адресував спеціальним кореспондентам Одинцю та Шатуновському. В листі пропонував журналістам із їх авторитетами зібрати причетних до справи керівників із області та Києва за круглим столом і вирішити проблеми селища.  
Листа, як звичайно буває в таких випадках, переслали в область де і було доручено розбиратись новому керівнику. Тому вже в перший день отримання завдання він із начальником управління сільського господарства приїхав познайомитись із автором листа.
 
Минаючи поверх керівництва моєї організації, вони буквально влетіли до мене в кабінет на 4-му поверсі. Я вже був на той час завідуючим віділом і мав свій кабінет. Була вже весна і я якраз повернувся із одного колгоспу уточнив в бібліотеці деякі питання, що просили керівники колгоспу і дзвонив до них. Стоячи біля вікна із телефоном в руці я бачив як приїхало начальство і як вони влетіли до мене відразу. Тут же за ними прибігли і наші керівники.
 
Правда, розмови за листа не було. Поговорили ми за мою кандидатську роботу, за перспективи роботи відділу. Вийшла і суперечка. Він як інженер сільського господарства та партійний функціонер вперто проводив лінію свого вищого начальства. Якраз в той час міністром сільського господарства УРСР став О.М.  Ткаченко, який перейшов у Київ із посади голови Тернопільського облвиконкому і хотів перенести досвід вирощування буркуну білого тамтешніх передових двох господарств на всю Україну.
 
Я вже мав досвід роботи на кафедрі рослинництва і луківництва Львівського сільськогосподарського інституту та колгоспу на Львівщині і добре знав цю кормову рослину. На кафедрі ми займались селекцією і насінництвом буркуну. Тому добре знав її особливості. А Ткаченко і, слідом наш керівник, хотіли повсюди її вирощувати та ще й ущільнювати посіви кукурудзи. Я категорично проти такої політики заперечував і пояснював, що посіяти буркун в посіви кукурудзи – це буде рівнозначно поширенню бур’янів і в результаті кукурудза пропаде. Особливо розуміючи, що в умовах області у червні є декада із холодною та дощовою погодою, коли кукурудза не росте, а буркун та бур’яни будуть мати всі умови для інтенсивного росту.
 
В підсумку, наш новий керівник сказав, що я добре захистився із кандидатською дисертацією, але кормовиробництва не знаю. До того ж дав доручення зробити демонстраційний посів кукурудзи ущільненої буркуном та провести обласний семінар по заготівлі кормів в одному із районів для керівників районів та господарств області.
 
Ось такий семінар був організований за кілька днів в одному із передових господарств. Ми показали на полях техніку, її регулювання та роботу в полі і на кормових дворах, заготівлю сіна різними способами, закладання сінажу і т. д. Тобто, весь комплекс весняних робіт господарств із заготівлі кормів. Звичайно, такі семінари проходили завжди на високому рівні. Завозилась нова техніка, ставились хороші спеціалісти, демонструвалась висока організація і якісна робота.
Після семінару через два тижні Федоров повертався із Бреста і заїхав у те господарство та побачив, що за цей час нічого більше не зроблено. Як заклали трохи маси в сінажну траншею в день семінару, так і зупинилось. Як заклали трохи тюків сіна із активним вентилюванням, так на тому і припинилось. Така ж картина була і в інших напрямах. Побачивши все це він ініціював заслухати район на бюро обкому.
 
Для підготовки матеріалів на бюро, утворили комісію обкому із спеціалістів облуправління сільського господарства та відділу обкому в кількості 5 членів. Мене також включили до складу. Виїхали в район на два дні. Кожному члену комісії розподілили по 5-6 господарств, щоб охопити весь район. На другий день було призначено розширене засідання бюро райкому із участю всіх керівників та спеціалісті району для аналізу роботи.
 
Мені як члену групи також попали 5 рядом розміщених господарств у яких я розглянув організацію роботи, наявну техніку та вже заготовлені корми. Все це ми викладали в інформаціях для сільгоспвідділу обкому і з своїми враженнями та пропозиціями виступали на тому розширеному бюро райкому.
Звичайно, я виступив дуже критично і оцінив організацію роботи в районі негативно. Я показав в розрахунках наявну техніку для заготівлі кормів, їх потенційну спроможність і щоденні фактичні результати. Наприклад, я показував, що в колгоспі на полі працює один прес-підбирач, за ним їздить один трактор із причепом, який із тюками відвозиться на кормовий двір. На тому дворі десяток дядьків байдикують, поки їм доставлять той причеп із сіном. Через дорогу між полями вже в сусідньому колгоспі працює трактор на ворушінні сіна, а прес-підбирач стоїть без підготовленого фронту робіт. Я показую, що можна було би організувати міжгосподарський загін і провести тюкування в одному колгоспі, а потім в другому. І люди мали би виробіток за зміну та заробіток. І так і усіх питаннях кормозаготівлі.
 
У нас із першим секретарем райкому партії вийшла перепалка, що ніби то техніки не вистачає, її реалізують за фондами і т. д. Я із знаннями справи показав йому скільки є техніки в районі і при тільки змінній роботі вони можуть стільки робити, а за світловий день влітку стільки. В такій перепалці виходило, що секретар райкому не знає стану справи в районі, не обізнаний із організацією роботи, відсутня зовсім організаційна сутність партії.
І так ми пройшлися за багатьма сторонами заготівлі кормів та стану організації в районі. Так вийшло, що я доводив залу про відсутність керованості процесу. Йому, звичайно, це дуже не сподобалось. Що як так в районі критикую першу людину району та ще й на очах всього активу.
 
Повернулись ми із групою в область і мали наступного дня зустрітись біля обкому, щоб їхати в другий район готувати інші матеріали. Приїхавши на збір мені сказали, що я не їду. Ну, не їду то як кажуть - додому, своєї роботи вистачає. Повернувшись в організацію, відразу покликали мене до директора. Пішов я до його і він став мене розпитувати ЩО ТАМ В РАЙОНІ ВІДБУЛОСЬ? Виявляється із району секретар райкому ще вчора дзвонив до мого директора і розпитував за мене.
В організації вже почали говорити, що я поїхав у район і вже знімав із роботи першого секретаря райкому. Розповідали мені в той день із області, що були дзвінки і в сільгоспвідділ обкому.
 
Але так вийшло, що наступного дня в суботу проходив Пленум ЦК КПРС і Горбачов розповідає, що багато рядових громадян заходить в райкоми і показують на безпорядки. А їх там ставлять на місце, ніби ви дивіться куди заходите і кому вказуєте. Було активне, звичайно, обговорення, а потім публікації в пресі.
Мені, так між іншим, вже говорили, що робота моя полетить. Більше того, знайомий мій із районного відділу КДБ згодом також розповідав, що був запит із обласного управління на мене, що там відбулося. Що я виступав проти лінії секретаря райкому партії.
 
Але це все було в ті кілька днів. Переважно вже від п’ятниці і до неділі. Вже в понеділок я збирався їхати на дослідне поле, відповідним чином одягнувся. І вже із автобусу мене відізвали, що дзвонять із обкому і я повинен зараз їхати туди. Більше того, директор дає машину через терміновість, що мене там вже чекають.
 
Прибувши туди я коректно отримав прохання їхати в район на три дні де мене вже чекає начальник управління, щоб узгодити план для підготовки матеріалів для члена бюро обкому партії, який поїде туди на бюро райкому. І я повинен дати інформацію за стан сільського господарства і, головне, пропозиції за покращення організації роботи. Там, вже кого я не розпитував, ніхто вже за дзвінки із району не згадували. Всі мовчали, навіть, мій директор.
 
Згодом, наш Федоров був Першим секретарем обкому компартії в Житомирі, був послом в Росії від України. Наш перший секретар райкому, також недовго був першим в області і був консулом в Польщі та Грузії. Чомусь наш МЗС любило призначати партійних функціонерів на дипломатичну службу.