Напевно, п’яний був… Бо не побачив,
як переліз у паралельний світ…
Прокинувся у ліжку… Вдома, наче…
Та щось не те…
-Мій любчику, привіт!
 
Нічо собі! Мабуть, таки, допився…
«Привіт», замісто ляпаса в мурло!
– Привіт, кохана!.. Добре все, Орисю?
– Зі мною? Добре! Краще не було!..
 
Оце дивА!.. Дружину не впізнати!
Куди й поділись лайка, матюки!..
Оте її «шматок дегенерата!»,
чи «я пашу весь день за копійки!»…
 
Ввімкнув тіві… І тамки чудасія!..
Ні тобі ків, ні гройсманів, ні рев…
Ніхто не скиглить у ефір, ніхто не ниє,
що всі «агенти», й інша псяча крев…
 
–  А де ж це Порошенко дівсь, кохана?
–  Який? Отой цукерковий магнат?
Ти що забув? Так він після Майдану
утік у Ліпєцьк, потім – в Ашгабад.
 
Ну, це капець!..
– А хто ж керує нами?!
І взагалі, а Крим з Донбасом наш?!
– Якийсь ти дивний… Крим з Донбасом, знамо,
є наші!.. Що з тобою, Паш?
 
І ми тепер в ЄЕС, Пашуню, в НАТО.
І все в нас добре. Навіть, заздрять нам!
Бо не дали шматку дегенерата
віддати Крим «зеленим байстрюкам»…
…………………………………………………………………
Історія, таки, кумедна штука.
Хто написав іі  - такий і результат.
Тому, хто тут писав – їй-Бо потис би руку!..
А той, хто там – дегенерата шмат!..