Примітка: дана оповідка є вигадкою автора, і будь-які співпадіння з реальними персонами є цілком випадковими
 
Почалася весна, пригріло сонечко, бруньки дерев почали розпускатися і повітря наповнилося радісним співом перелітного птаства.
Охендовський відкинувся на крісло і заплющив очі – млість, зовсім не хотілося думати і чимось займатися.. «поїду додому..» - вирішив він, викликав своє шикарне авто, куплене за державні гроші, сів, дав команду і поїхав..
Але весна не відпускала – проїжджаючи повз парк, захотілося побродити на самоті. Сказав водію і охороні зачекати, і побрів.. Людей було мало, бо будний день і такий час що навіть вільні мали нагальніші справи, ніж гуляня по парку..
Земля була ще холодна, але кора дерев, бордюри і доріжки вже випромінювало тепло, легенький вітерець вигнав залишки дрімоти, а сама природа створила фон для солодких роздумів..
Охендовський просто купався в приємних роздумах – як це все-ж прекрасно бути потрібним всім тим що мають владу в країні.. Згадалися буремні минулі роки під керівництвом Ківалова, але навіть попри деякі неприємні моменти через бунтарство народу - все одно «потрібність» ніколи не зменшувалася, що мало наслідки у відчутті власної безпеки, наповненні валютних рахунків і збільшенні цінного майна..
«Все-ж-таки я непогано попрацював, і ще ось наступні вибори забезпечити  що треба, підготувати наступника та проконтролювати вибори щоб новий голова не напартачив і можна буде відійти від справ, залишаючись сильною фігурою для ЦВК з величезним досвідом – колись Ківалов мене вчив і курував, а тепер моя черга..» - думалося Охендовському.
З практичних причин вирішено було не чекати  ще рік до закінчення каденції ВР, бо тоді будуть гірші можливості для піару, а нові вибори – як-неяк 5 років стабільності, тому необхідно було провести найближчим часом технічні перевибори – «технічні», бо ніяких справжніх перевиборів не можна було допустити, потрібно було просто не допустити обрання максимуму нелояльних патрону кандидатів – «свої» люди готувалися по округах вже давно, навмисне від різних партій – щоб показати видимість «демократії», але щоб були всі як один щоб просувати те що треба.
Влада не мала наміру втрачати владу, і, слідуючи вислову Олівера Кромвеля – «Є багато способів зняти шкіру з лиса», Охендовський мав намір використати всі способи з свого боку  для забезпечення результату, а також для цього системі був наданий карт-бланш. Кого треба – вознесуть до небес, а кого треба – так забруднять, що годі там буде розібратися що до чого.. а кого не треба – то і з реєстрації кандидатом можна зняти,  а якщо треба буде, то і прокуратуру з СБУ підключать – завжди знайдеться за що неугодного присадити, можна і просто грубо змахлювати – досвід є, не застукають..
А можна і просто – як Сашка Білого і Лісника..
Можна і нещасний випадок, як Кузьма.
 
Попри солодкі роздуми вухо Охендовського вловило тривожний тупіт за спиною, він почав обертатися, аж раптом на нього хтось натягнув мішок, дав під дих і поніс..
Трохи відхекавшись, Охендовський зрозумів що його запхали у великий джутовий мішок, зшитий з двох . У мішку чимось пахло, неприємно і щось так знайомо.. пам'ять навіяла спогади з далекого дитинства – коли одного разу через поламане авто довелося раз їхати на дачу в автобусі з мамою,  - у той автобус тоді на зупинці біля базару залізла бабка з таким мішком, в якому щось дивно рухалося і рохкало..
Тут його донесли до якогось авто і грубо закинули всередину.
Добряче гепнувшись (на кістці-то м'яса мало), Охендовський вирішив подати голос:
- Что вы себе позволяете! Да вы знаете кто я такой?!! Да я вас…
За що отримав ще одного духопелика під ребра..
- Ану сиди ціхо, а то так відлупцюю – що мамця рідна тебе не впізнає!
І тут Охендовського пройняв ЖАХ. Слова були сказані… УКРАЇНСЬКОЮ!!!!
Значить то були не «свої», з якими можна було спокійно домовитися чи то за пару чумайданів грошей або за якимось поступками на вибори, чи ще з якимись питаннями, що їх можна було спокійно порішати, адже  всі «свої» - хтось більше «своїший», хтось менше, а кожен той хто менше – хотів стати більше і вишукував для того різні способи...
Але його викрали «чужі».. Жах від усвідомлення цього охопив Охендовського і він незчувся, як з мішка потекло щось гаряче, доповнивши ту картину з дитячих спогадів про автобус..
 
Далі буде..
 
П.Н. Навмисне на цьому місці.