Ні для кого не диво, що всі політичні партії України або безпосередньо створені олігархами, або отримують від них фінансове підживлення. При цьому, багато хто з олігархів розкладають свої золоті яйки по декільком корзинам. Всі політичні сили, присутні у парламенті, презентують інтереси або великого, або дуже великого капіталу.
 
Усе українське політичне життя являє собою яскраве та галасливе шоу, де головний приз отримує найбільш ярий критик поточної влади, будь він навіть ще більшою сволотою. Врешті решт, у змаганні сволот перемагає найсволотніша сволота. Ось так третій десяток років і крутиться Україна у більчаному колесі - від двічи несудімого Януковича до двічи несудімого Рабиновича. І ніяких надій вибратися з нього. Хоча двічи машина давала збій, алгоритм її не змінюється. Усі чекають, що в сраці врешті з`явиться мед олигархічні партії почнуть дбати про трудовий нарід.
 
Якщо у вас немає політичної партії, яка відстоює ваші інтереси, то у вас немає ніякої регулярної можливості змінити свою країну на свій лад. Усі нелегальні спроби повалити владу природним чином будуть приборкані, незважаючи ні які стогіни про криваву хунту. Та навіть якщо уявити успіх такої спроби, то він не отримає ніякого міжнародного визнання. А це означає, що країна-банкрот стане до того ще й країною-вигнанцем. Без фінансових запозичень Заходу доведеться простягати жебрацьку руку до братньої Москви. А там вже знають, що робити у такому випадку.
 
Якщо ви не хочете годувати свою партію, то доведеться годувати чужі партії. І чужі діти замість своїх. Доведеться змінювати на виборах владу однієї олігархічної зграї на владу іншої. Старого шахрая на нового. На їх користь. Без будь-яких змін у власній долі. Вічно жебракувати у вічно чужий вам владі затерті копійки. Така ваша доля, безпорадні гречкосії.
 
Гей ви, борці не ЗА, а ПРОТИ! Вы не доверяете владі. Але нічого не здатні запропонувати навзаєм. Це означає, що в разі вашого успіху Україна перетвориться на руїну, як вже було не раз в нашій политій сльозами і кровію грабляній історії.
Політика - це не наметовий алкобомжатник коло ради. Не пхання ногами у служаку режима. І не камлання про злочинну владу. Це боротьба ідей, концепцій, стратегічних курсів держави, бачення її майбутнього.
 
Ви дійсно хочете змінити країну? Пропонуйте свою програму, просувайте її в масу, залучайте на свій бік людей, здатних перетворити країну. Якщо ваші ідеї захоплять мислення, у вас будуть і мільйони прихильників, і можливості реалізувати свої планів.
А чим насправді займаєтесь ви? Захоплююте гелікоптерний майданчик Януковича, вимагаєте порушення регламенту парламента, трощите районні суди та казіно, крокуєте факельною ходою? Чудовий план розвитку країни. Відмінна платформа для гуртування нації. Непереборна ідея, час якої настав.
 
Дякую, хлопчики, проте нам не по дорозі. Українська мова з вишиванкою - недостатні аргументи на користь вашого патріотизму. Я в такому разі більш ладен підтримати шоколадного баригу, ніж вас. Від нього хоч якась користь, а від вас - нічого, окрім ідіотизму. І я не бажаю, аби по рівню вашого IQ уявляли собі усю країну, у тому числі й мене.
 
Ну скажіть мені, яка Україні користь від вашої блокади магазинів Порошенка?
І чому саме Порошенко, а не зграї інших торгашів з окупантом? Чи не тому що, за словами наших щирих друзів, "пока в Киеве при власти Порошенко, никакое улучшение отношений с Украиной невозможно"?
І чому саме Рошен, а не Конти чи АВК? Хіба не Ахметов, а Порошенко сдав Донбас, розчавивши у Донецьку проукраїнські мітинги і підтримавши бік окупантів? Чи не тому, що хазяї АВК та Конті - замовники, а вы - або дешева тітушня, або корисні ідіоти?
Та й взагалі, чим перемога над цукерками допоможе країні у її соціальному, экономічному та політичному зростанні? Оце і є ваш план спасіння держави та перемоги над окупантом?
 
Невже у своєму вузколобому запамороченні ви нічого так і не розумієте? Що стали дешевими клоунами на службі підарасів. Що вами маніпулюють. А ви відволікаєтеся на фейки, витрачаєте свій ресурс на вирішення чужих конкурентних проблем. И не вирішуєте головної - дійсно політичної боротьби, замість пустопорожнього галасу.
 
Треба працювати, а не триндіти на камеру, розриваючи горлянку та сорочку на грудях. Проте ви робите лише те, що вмієте.