для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

ПРОВИДЕЦЬ


ПРОВИДЕЦЬ
     День був теплий і ясний. Ніщо не віщувало біди. Але Провидець чомусь почувався не спокійно. Якесь незрозуміле відчуття великої біди тривожило все його єство. Він ніяк не міг зрозуміти, звідки ця тривога. Яка біда може їм загрожувати? Що його так турбує?
     Провидець виліз на саму вищу вежу міста. Подивився на всі боки в далечінь. Все було чудово. Яскраво світило Сонце. Дув легенький ласкавий південний вітерець. Місто займалось своїми справами. Фермери доглядали за худобою, доїли корів. Інші збирали врожай. Мисливці тягли багату здобич з полювання. Будівельники зводили нові житлові та господарські приміщення. Охоронці несли свою варту. Ніщо не віщувало біди. Та Провидець був схвильований не на жарт. Біда ось – ось мала звалитись на місто.
     Він почав спускатись з вежі і зустрів знайомого будівельника.
- Роббуд, щось мені неспокійно. Якась велика біда має статись. Може попередити Королеву?
- Як що це не злива чи не ураган, то навіщо турбувати Королеву?
- Не знаю, - зніяковів Провидець. Можливо і не потрібно. Піду доповім Охоронцеві.
- Охоронцю, я відчуваю якусь велику біду, але не можу зрозуміти яку.
- От як зрозумієш, - настовбурчив вуса Охоронець, - тоді й доповіси. А зараз іди, не заважай охороняти місто.
     Провидець, похнюпивши голову, поплівся в самий віддалений куточок міста. Голова розвалювалась від болю, а тривога наростала з кожною секундою. Раптом щось велике закрило Сонце. Страшна тінь накрила все місто. В наступну мить почувся страшний тріск. Багатоповерхові будівлі з гуркотом розвалювались. Під завалами гинули тисячі мешканців міста. Тяжка дерев’яна балка впала Провидцю на голову і звільнила його від всіх страждань.
***
     Петро з Вовчиком йшли з полювання. Вони несли багаті трофеї, - дві молоді косулі. Йшли не розбираючи дороги і зовсім не помітили розтоптаного Петровим чоботом мурашника.
***
     Майдан гудів як вулик. Люди вимагали перегляду деяких законів. Хтось ще не губив надію на благородство Петра, хтось вважав, що тільки Юля наведе порядок, а хтось молився на Міхо.
     Іван Михайлович також прийшов до Верховної Ради. Він ні на кого і ні на що вже не надіявся, бо два перших Майдани його повністю розчарували, але і всидіти дома не зміг. Все було ніби спокійно, але якась іскорка тривоги раптом занила у Івана Михайловича в серці. Щось віщувало біду. Іван Михайлович поділився своїми переживаннями з сусідами, але на нього зашикали, щоб старий дурень чогось не накаркав.
***
     Щойно бійці Національної Гвардії  отримали наказ брати боєкомплект з бойовими набоями.
© TVOREC [18.10.2017] | Переглядів: 1586

2 3 4 5
 Рейтинг: 31.1/58

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook