1. Був си хлоп, люде. Гарував, курва, як сліпий кінь по сібірях, троха гроший си наскладов і рішив хату збудувати. Прийшов до пана архітектора, тицьнув пальцьом в мапу і каже:
- Хочу тутка халупу си лупанути, га?
А той:
- Нізя, там колись нафтові копанки були, ґаз грифонит, всяке таке, срака-мотика...
Хлоп тодий:
- А як я ті гроший дам?
- Тодий без питань, гг!
Взєв він си ділянку, залив фундамент, найняв робітників і поїхав до сибіру знов. За рік хата стала накрита, зачєласі внутрянка, а ше за рік хлоп приїхав зи заробітків. Вийшов на пенсию, продав квартиру в багатоповерхівці і вже пересилятисі в новобудову почав, але сталосі лихо. В пивниці полізла нафта, люде. Не то шоби багато, аби скажину ставити, акурат стіко кіко тре би зипсуати людьом життє. І так, врешті, сі стало. Хата стоїт далі, ніхто там не жиє, а хлоп бомжує. Натомість архітект, певне, навит сі не здогадує про то.
 
2. Купив си хлоп перший поверх у висотнім домі, би кафє відкрити. Всі дозволи поробив-порішав за хобарі шалені. А за рік вибило в тім домі світло. Люде підняли ґєвалт, шлякуют власника того генделику на чім світ стоїь.Три дни елєктрикі шпортали в своїх ящиках, длубали стіни, врешті викопали фосу і сказали:
- Тре мінєти кабель! Але в нас гроший нема!
І шо, курва? Викігнув власник грубу касу з кєшені і заплатив за то всьо, бо, як нє, то люде би го сирим тако й там ззіли.
 
Ото маїте два хрестоматійних приклади хобарництва. То шо я хтів сказати, люде?  Всьо ся вертає і то фист швидко! Не жартуйте з долею, би потомка не думати відкі та халепа сі бере.
 
Завше Ваш, Яків Кутовий.