Вітаю Вас, шановний президенте!
Доповідаю Вам, владико із владик,
що мій сусід є путінським агентом!
І розпуска поганий свій язик!
 
Учора він, ковтнувши оковиту,
та дивлячись новини з Краківця,
сказав, що Ви із Урядом – бандити!
Що довели наш край до пиздеця!
 
А далі геть оскаженів, мудило п’яне!
Лишень забивши «цапа» в доміно,
він щось на вухо Скорику Івану
прошепотів… Про Вас, і про лайно.
 
Напевно, в нього зовсім планка впала!
Бо я почув від цього шатуна,
що з Садовим в Петрухи проканало.
А от з Міхо навряд чи прокана!
 
Він знову, й знову лив на Вас помиї!
А Скорик – той підгавкував йому!
Тому вдягніть браслети їм на шию!
Та краще все ж етапом - у тюрму!
 
Щоб більше не хотілося нікому,
грузина в крісло Гетьмана  мостить!
Ми, українці, звикли тільки свому,
вкраїнському господарю служить!
 
Нехай Міхо керує у аулі!
Лиш Ви, шановний, наш отець і пан!
І байдуже мені, що теща дулі
Вам навіть зараз тицяє в екран!
 
І тещу упакуйте теж, до речі!
Я чув, як тестю ляпала вона,
що Ви народу всілися на плечі!
А той народ Вас терпить, кабана!
 
Було би добре, щоби Ви відразу
відправили на нари все село!
Хватило б роти КОРДу, чи спецназу!
Уклін Вам, пане!
Ваш Антон Хуйло.