Допоки сєпар дух не перевів,
жуємо кашу, буцімто пшеничну.
Та кашу ту, неначе, хтось вже їв.
Не лізе в горло, блядь, категорично!
 
А у новинах - харя у центнер
звиздить, що нас  годують, як у НАТО!
Що українська армія тепер
четверта в світі!...  Чи, можливо, п’ята!
 
Його б сюди! Та в кашу ту – мурлом!
А потім – в лисі шини на «камазі»!
Щоб не брехав, що в нас усьо путьом!
Що ми четверті, мать його, чи п’яті!
 
З’їв їдло – ролінг-стоунз в животі!
Напевно, і в «ордло» ту кашу чути!
А як узваром ще запив  -  і поготів!..
Боїшся, бляха, навіть кашлянути!
 
Сиджу в кущах, вже й не згадаю вкотре!
На харю ту скирдую матюки!
Бо це вона – ця не добита контра
всі нутрощі шматує на куски!
 
Сиджу, й читаю в «Нокії» новини.
Про те, який щасливий наш боєць!
Про те, що уряд надсилає безупинно
на оборону чверть бюджета, хай їм грець!
 
Де ж те бабло, панове офіцери?!
Де ж той стандарт із овочів, та м'яс?!
Чи нам чекать приїзду волонтерів,
щоб досхочу наїстися хоч раз?!
 
За метрів двадцять вибухнула міна…
Комбатів голос – ти живий ще там?!
- Живий ще, бля... Від міни не загину…
Від каші, курва, швидше дуба дам…