Оце живеш, жуєш, та й розумієш, що всі ми дещо мертві, намагаєшся стати жвавішим, напружуєш м'язи, робиш того холодця, примушуєш подих, поглиблюєш пам'ять, та все одно поступаєшся плину невблаганного року.
 
Алле, одного разу їдеш в машині, перемикаєш Монатіка в fm й потрапляєш на "A un passo da te" з сорок другого !!! альбому сімдесят восмирічного !!!!! Адріано Челентано, врубаєш його на повну й сповнений бажанням померти молодим натискаєш на газ й прокидаєш ся юного...
 
...18-ти річного, літо 82-го, після першого курсу київського інституту, яростний будзагін, спекотний Донецьк, п'ятий поверх шахтарського гуртожитку, де чотири поверхи нижче вщент випускники місць позбавлення волі в справжніх тату, розборки - головне не поступитися та погляд, прізвисько Робінзон, Донецьк - місто мільйона роз із запахом сірки, ранковий пазик-розвозка з держномером 06-60, спека, робота на будівництві вентствола шахти ім. Скочинського та деревообробному комбінаті, шахи, футбол, важливі спори до ранку, розповіді студентів в'єтнамців про війну, преферанс та завезений тими в'єтконгівцями "дракончик" на склянку жорсткої водопровідної донецької води, перша зарплата, фільм "Трюкач" про в'єтнамського ветерана, "Повесил свой сюртук на спинку стула музыкант" під гитару, сходження на димлячий терикон, чемпіонат світу по футболу 82-го, Італія без шансів чемпіон, Діно Дзофф, Бруно Конті, Паоло Россі - герої, три години в переповненій електричці до майбутнього Маріуполя, "бархатне" пиво на закопчених топчанах пролетарського пляжу під трубами ще не ахметівського меткомбінату під безкінечні італійські пісні - Аль Бано та Ромина, Тото Кутуньо, Річі е Повері й Адріано Челентано на березі теплого Азовського моря як були молоді і неначе в раю в тім донецькім краю.
 
І от мабуть маючи підсвідоме бажання долучитись до безсмертя пірнаєш в те море приємних спогадів ще глибше пригадуєш старенькі платівки привезені батьком в 70-х для лампової "Rigonda-102" задаєш гуглу Child in time, The End, Paint in Black, Run through the jungle, These boots are made for walking... та відкриваєш на ютубі відео своїх улюблених пісень то спочатку починаєш відчувати біль їх справжньої американської підсвідомості, що зветься Vietnam War Music, й коли в The House of the Rising Sun на 3:45 секунді бачиш хлопця схожого на твого 22-річного сина тебе проймає жах й ти розумієш своє справжнє останнє бажання аби він залишився живий у нашій війні у тому донецькому краї, що тепер пахне кровю.
 
Отже чи можна увійти в рай двічі й особливо дорослою людиною? бо ж завжди знайдеш в ньому свій страх, й тому не питай по кому грає старий рок-н-ролл й пливе кача: вони сумують за нашими синами.
 
P.S.
США було втягнуто в війну у В'єтнамі рівно 53 роки тому, на початку серпня 1964-го внаслідок провокації через імітацією торпедної атаки на американські військові кораблі у Тонкінській затоці, здійснену невстановленою й досі стороною засобами гідроакустичної протидії.
 
Під час війни загинуло 58 286 американських військових.
 
Чисельність загиблих в'єтнамців не встановлено.
 
Загинули також громадяни КНР, СРСР, Австралії, Лаосу, Таїланду, Філіпін, Нової Зеландії, Південної Кореї, КНДР, Камбоджі.
 
Середній вік американських військовослужбовців, які загинули у В'єтнамі, становив 22,8 роки, при цьому 64 % з них були молодше 21 року. Серед загиблих найбільшу регіональну групу становили вихідці з омріяної в пісні Каліфорнії.
 
В липні 2017 р. на Донбасі ЗСУ зазнали 24 бойові втрати. Двом наймолодшим воїнам було по 19 років.
 
California Dreamin' ?