Ціль влади – влада.
  (Д. Оруелл)
.............................................
 
Я не прошу від долі вже нічого…
Усе є!.. Влада, гроші, і по списку…
Хіба що років сім побути б Богом!..
А не якимсь «гарантом» українським…
 
А чом би й ні?! Хіба я ще не гідний
священного помазання, та німба?!
Я ж, як Господь, борю в країні злидні
п’ятьма буханками «УкрАїнського» хліба!
 
На мій анфас  вже й в Раді б’ють поклони!
Бо,  певно, зрозуміли  небораки,
що геть усі їх прийняті закони
мені до самої, я вибачаюсь, сраки!
 
То чом же ж і мені не бути Богом,
коли усе, що є у цій країні,
залежить лиш від мене! Від одного!
Чому ж я ще не Бог тоді донині?!
 
- Альо,  бля!..  Парубій!  Скажи ораві -
на завтра мій Закон  у Раді бУде!
Де  Президент – є Богом у державі!
Де опозицію  – у зашморг, як Іуду!
Де всі кумИ, де вся моя родина –
то ангели, архангели, й пророки!...
…………………………………………………………
Невже терпіти й справді, Україно,
ти будеш цього «бога» аж два строки?!
...............................................................