Оце прочитав опус, яким розродилася з приводу безвізу колишня українка, колишня депутана від ригопартії, Іра Бережна. Ну що тут скажеш? Безсила лють, ненависть до колишньої Батьківщини, відверте хамство- і більш нічого.
Іро! Текст у тебе вийшов, нівроку, гарний. Ти змогла в ньому розкритися на усі сто, показати, яка ти є насправді: не рафінована леді, якою тобі так хочеться виглядати, а немита прости Господи, з помийницею замість рота. Та твої хазяї, видно не надто перебірливі, чай, нє барє, так що твій рот їх цілком влаштовує.
Про сам текст- трохи пізніше, або як казав один з твоїх паханів, попізже. А поки що така ось преамбула. Іро, патякати щось про Україну ти не маєш ніякого права. Бо ти- зрадниця. Була здирницею, а стала зрадницею. Ти- колишня. І зараз ти- ніхто та звуть тебе ніяк.
Згідно з канонами ПР, твій текст брехливий на сто відсотків. Пам'ятаєш, з чого усе починалось? Твої хазяї вирішили у свій бандитський спосіб показати свою зверхність, побивши студентів, які на ранок розійшлися б самі- і отримали у відповідь те, на що аж ніяк не чекали. Юрбу розлючених дорослих: "На Майдан! Там наших дітей б'ють!". Ви посіяли вітер, та піднялася буря, що й вимела вас нахрін.
Чи не твої хазяї з тобою разом привели війну в Україну? Чи не їздили добровільно-примусово в Маріїнський парк антимайданівці? Чи не бігали по Європейці з аквафрешами, не волали: "Росія, Росія!"? Не було? І ви не доплачували привезеним гоблінам: за розбите вікно, чи за розбиту машину, а більше- за вбитого чи покаліченого майданівця. Це ти не мені розказуй. А купи оселедця, поклади на стіл, хай він на тебе одним оком дивиться- а ти йому розказуй. Чи на Кисельов-ТБ: там аудиторія від дохлого оселедця розумом не дуже відрізняється, вона теж повірить.
Ви крали не мільйонами, а мільярдами. Ви жерли як не в себе. Ви знали, що ваш хазяїн, який у Кремлі, вам це пробачить. Бо не гроші його цікавили, а власна імперія. А без України, навіть вами обідраної та спустошеної, буде не імперія, а пародія. А ви- безбатьченки, людці без роду-племені, ви, що поклоняєтесь, замість Господа, позолоченому гундяївському божку.
Ви думали, що усе, життя склалось, награбовано стільки, що й онукам можна не працювати. А те, що продаєте Батьківщину, то це так, дрібниці, сантименти, казочки для лохів.
І лохонулися самі.
І не поїде Іра зі службовим паспортом до Європи. А я, як захочу, поїду. Та й сусіда мій, він теж. Не обов'язково завтра, але колись- неодмінно. Абідна, так, Іро? Вважала себе пупом землі, а виявилося, ти хіба що десь у пересраччі.
Про каструлі на головах вже промовчу. Гарно вас ними потроллили, що досі згадується! Нічого, це нормально, воно попустить, як не паралізує.
Ну й про червоні труси. Іро посоромилась би віднімати пріоритет у старшої коллеги! Валя Матвієнчиха, теж колишня українка, це вона- "Валька-красниє труси"! І при должності вона, гарно пристроїлась, а ти отак, буром на неї... Ніхарашо. До речі, згадав одну річ, яку ти, можливо, не знаєш. Так от: колись жіноча білизна була тільки білою, від того й назва. А років зі сто тому, паризькі повії з Пляс Піґаль заходилися носити чорні труси. І не з причин естетичних чи еротичних, а з елементарного прагматизму: їх можна було рідше прати.
Так що чорні труси я тобі рекомендую. З тих же прагматичних міркувань: бо з люті можеш і того... обробитися. Так хоч не так видно буде. А про амбре вже щось збрешеш: це ти, колишня, вмієш добре.
