Як би там не було, але рано чи пізно кожна людина задумується над сутністю життя. Незалежно від статків та соціального статусу, кожна людина колись задумується про смерть, про сенс життя, про своє місце в цьому світі. Чи то бездомний жебрак, що радіє черствій хлібній скоринці, чи то олігарх з безмежними статками, що купається в чорній ікрі з шампанським. Одні вірять в Бога, інші в загробне життя, треті ні в що не вірять і рахують що життя кінчається зі смертю. Одні вірять в долю, інші в удачу, треті вірять тільки самі в себе.
     Я не претендую на істину в першій інстанції. Просто на цей рахунок маю свій погляд. Хтось може зі мною погодитись, хтось може заперечувати, хтось має своє бачення. Я нікому свою точку зору не нав’язую. У кожної людини є своє бачення світу. Але, як кажуть, дивитися, не значить бачити. Всі ми дивимось, та не всі бачимо. Вірніше, кожний бачить те, що він хоче бачити. Федоренко бачить причину бід в хреновій владі, від місцевої і до найвищої. Блокер, в основному, рахує, що причина всіх негараздів у самому народі. І кожен з них правий по своєму. Я ж, наприклад, рахую, що всі наші біди «закопані» набагато глибше.
     Ми живемо в ілюзорному світі, який для нас створили наші загарбники. Саме так, загарбники. Я не помилився. І ці загарбники не ввічливі російські зелені чоловічки, не влада клептоманів-крадіїв, не єврейські банкіри і навіть не лускаті рептилоїди. Щоб зрозуміти, про що я веду мову, треба уяснити будову світу та закони Всесвіту в якому ми живемо. Звичайно в школі, а де кого і в ВУЗах, вчили, як влаштований Всесвіт, звідки взялися люди, як історично розвивались і тому подібне. Але все це, по великому рахунку, не відповідає істині. Це, все рівно, що розповідати папуасу з якогось племені Мумба-Юмба про сучасний комп’ютер, демонструючи йому палички для рахування, в кращому випадку – рахівницю. Тож попробую, розповідаючи про комп’ютер, продемонструвати, все таки, комп’ютер.  
     Розпочну з самого початку. Як кажуть, зі створення світу. Нам морочать голови великим вибухом. Правда незрозуміло, що вибухнуло й чому. І хто натиснув кнопку детонатора. Тим більше, що цей вибух стався в точці, що в мільйони разів менша за діаметр атома. От уявіть, не було нічого і раптом, ні з того ні з цього – баба-а-а-ах, і утворився наш безмежний Всесвіт з мікроскопічної точки в мільйони разів меншої за атом. В перші миті свого життя цей Всесвіт (і світло, і простір, і матерія) розширявся зі швидкістю, що набагато перевищувала швидкість світла. Це назвали – інфляцією. Потім, в якийсь момент, незрозуміло чому, інфляція пропала, і світло стало поширюватись зі своєю нинішньою швидкістю, а вся решта матерії, зі швидкістю, меншою за швидкість світла. З якою швидкістю розширюється простір – не зрозуміло. Як що повільніше за світло, то куди діватись світлу? Як що швидше, то порушуються постулати сучасної фізики: нічого не може рухатись швидше за світло.  Логічно було б допустити, що простір розширяється зі швидкістю світла. Але сучасна фізика цього не стверджує. Ну повний абсурд.
     Богослови також вважають, що Всесвіт утворився з нічого. Але не сам. Його створив Бог. Отак не було нічого, один Бог. Де він жив і скільки часу, незрозуміло. А тут раптом йому щось стукнуло в голову, він сказав слово, і з’явився наш Всесвіт. Теж якась дурня. Виникає питання, а з чого складався сам Бог, як що ще нічого не було. І взагалі, де він взявся. Теж нічого не зрозуміло.
     То звідки ж взявся наш Всесвіт? Це питання конче важливе. Тому що, не розуміючи суті глини, важко зрозуміти, що є цеглина, тим більше, збудований з неї будинок. Почну з глини.
     Всі ми освічені люди, і нас вчили, що все у світі складається з перво цеглинок, то їсть – атомів. Атом – це найменша частинка, що зберігає всі властивості того матеріалу, з яких він і складається. Атоми, в свою чергу, складаються з ядра та електронів, що рухаються навколо нього. Ядро складається з нейтронів та протонів. Самі електрони, нейтрони та протони складаються з кварків, можливо. А з чого складаються кварки? З якої глини зліплені? Тут сучасні теоретики мають безліч теорій, від теорії струн, до, а хрен його знає. А все тому, що в свій час, така субстанція як ЕФІР, виявився під забороною. Об’явили, що його в природі немає, і ніколи не було, і згадувати за нього, це – єресь. Правда Нікола Тесла спробував доказати, що ефір все таки є, то закінчив життя голодним, в брудній нічліжці. А щоб інші вчені мужі могли створювати вид якоїсь діяльності в науці, то на замовлення зацікавлених, Альберт Ейнштейн придумав ТЕОРІЮ ВІДНОСНОСТІ. Я не збираюсь робити її ретельний аналіз. Хто має бажання і трохи знань, може зробити це самостійно. Скажу лише одне. Теорія відносності, це – повна дурня. Закони реального світу не мають з нею нічого спільного. Але, щоб так звана наука якось жила і навіть прогресувала, придумано море всяких коефіцієнтів, щоб можна було робити хоч наближені розрахунки в деяких галузях. Це так звані постійні фізичні величини. Вони є незмінні при любих умовах.
     Що ж це за величини, чи коефіцієнти? А це: гравітаційна стала в вакуумі, діелектрична проникність вакууму, хвильовий опір вакууму, швидкість світла в вакуумі і так далі. Звернули увагу. Кожна величина зв’язана з вакуумом. А що таке вакуум? А це, як каже наука, простір, в якому відсутні матеріальні частинки, електро-магнітні хвилі, гравітаційні, магнітні, елекро-статичні та інші поля. Правда цікаво? Нічого нема, а величини є.
     До чого я все веду? А до того, що вакуум, це не пустота. Вакуум заповнений ЕФІРОМ. Ефір, це і є та глина, з якої зліплені перво цеглинки нашого, та й не тільки нашого світу. А, оскільки офіційна наука відкидає наявність ефіру (я далі поясню навіщо це робиться), наявність глини з якої побудований Всесвіт, то і весь наш світогляд і світосприйняття, являється просто нав’язаною ілюзією. Ну уявіть собі, вам розповідають про будинки. Що вони різної величини, архітектури і дизайну. Що вони побудовані із різноманітної цегли. Що кожен тип цегли моє свої унікальні властивості і так далі, а от глини, з якої зроблена цегла, не існує. Абсурд. Але саме так. Ми живемо в світі абсурду. Це найбільший обман, найбільша брехня, в яку нас заставили повірити.
     Хтось скаже, зовсім дядько з глузду з’їхав. До чого тут ефір до тарифів на газ та електрику. Яким боком наявність чи відсутність ефіру впливає на розмір зарплат та пенсій. Та самим безпосереднім. Я далі попробую пояснити.
     Тож повернемось до ефіру. Що це таке? Ефір, це надтекуча субстанція, яка має густину в десятки тисяч разів більшу, ніж, наприклад, вода. Ефір складається з частинок діаметром  10-80 – 10-150 сантиметра. Взагалі то, уявити який ефір фізично не можливо. Можливості нашого мозку і нашої уяви на це нездатні. Тому я намагаюсь пояснювати аналогіями. І щоб хоч якось уявити ефір, який є не тільки навкруги нас, а й в самих нас, уявіть, наприклад, густу піну в якій ви знаходитесь. Вона з вами ніяк не взаємодіє, ви її не відчуваєте, вільно рухаєтесь, але ця піна є. Це дуже далека аналогія, але вона дає хоч якесь розуміння.
     Ось ми і дійшли до первинного матеріалу з якого зроблені наші цеглинки. То їсть з ефіру. Первинні, скажем так, піщинки в цеглині, це, найменші частинки нашої матерії. І тут як раз теорія струн і намагається це пояснити. Це є дві частинки ефіру, які закручуються в деякий вузол. Але реально уявити його наш розум не в змозі. Ну, щоб хоч якось уявити, приведу таку аналогію. Всі в дитинстві бавились такою іграшкою як фуркало. Це ґудзик, бажано побільший, в який затягнуто дві нитки, зв’язані в кільце. Ґудзик ставився по середині петлі з нитки, нитка одівалась на вказівні пальці рук, ґудзик закручувавсь, і натягуючи та відпускаючи нитку, мали гарну іграшку з підручних матеріалів. Піщинка світо творіння є чимось похожим. Тільки вона має діаметр десь біля 10-50 сантиметра, частоту скручування біля 1054 раз в секунду, масу 1094 грам на см3 і все це в одинадцяти вимірному просторі. Оце і є щось типу струни. Тоді вже з цих піщинок складаються кварки, з кварків – елементарні частинки, з елементарних частинок – протони, нейтрони, електрони, і нарешті – атоми.
     Але атоми, це не крупинки матерії. Це, практично енергія збуреного ефіру. От, наприклад, газована вода в пляшці, це – ефір, а бульбашки газу, це – матерія. Другими словами, матерія яку ми бачимо, відчуваємо і з якої складаємось самі, насправді є енергією. І взаємодіють енергії, хотя ми бачимо і відчуваємо ніби то матерію. В дійсності, все, практично пустота. От з курсу початкової фізики: як що атом водню збільшити до розміру яблука, то електрон буде розміром з горошину, а відстань між ними декілька кілометрів. От і уявіть такий атом водню. В кулі, діаметром кілометрів десять, всієї матерії, яблуко і горошина, а решта – пустота. А як що ми частинки ядра чи електрона також збільшимо до розміру яблука, то знову матимемо між ними відстань в декілька кілометрів. От і виходить, що матерії, в нашому розумінні, немає. Є тільки певні види енергії, які бушують в такій субстанції як ефір. І от тут Ейнштейн був правий, коли написав свою знамениту формулу Е = МС2. Енергія, це є добуток маси на швидкість світла в квадраті, в вакуумі. От же, ми, і все що нас оточує, в дійсності згустки певних енергій.
     З чого ми зліплені, розібрались. Тепер, звідки взялись? Чи був великий вибух, чи Бог сказав. В дійсності, ні те, ні інше. Почнемо з того, що ефір, з нашої точки зору, є вічним, а також несе в собі всі знання, чи по іншому скажем, це – супер розум. Збурення в життєдіяльності ефіру, приводять до того, що шари з різною енергетикою зіштовхуються. Це дає початок народження новим Всесвітам. Одним з таких Всесвітів є і наш Всесвіт. Уявіть собі, зіштовхуються дві площини розміром мільярди кілометрів. Але вони не зовсім плоскі. Вони мають кривизну радіусом в трильйони кілометрів. В перший момент зіткнення вони доторкнуться в одній точці. Це і буде початок великого вибуху. Далі, за короткий час, проходить дотик двох площин на мільйони кілометрів. Це і буде так звана інфляція, бо стикання площин проходить швидше, ніж швидкість світла. Коли ж площини зіткнулись повністю, інфляція закінчилася, появились нові види (а точніше – частоти) енергії і народилось тринадцять видів метавсесвітів.
      В дійсності все трохи складніше. Метавсесвіти утворюються в шести напрямках від епіцентру і утворюється чотирнадцять видів, чи частот, енергії (первопіщинок). Спочатку утворюються метавсесвіти тринадцятого порядку, що мають 14 видів енергії (матерії), потім метавсесвіти з тринадцяти видами матерії, далі по осях з дванадцяти, і так далі, доки не залишиться два види матерії. Ми знаходимось в одному із метавсесвітів (утворених з семи типів матерії). Кажучи по іншому, все, що є у нашому Всесвіті, складається із семи первопіщинок в різних комбінаціях і в різній кількості.
     При утворенні нового всесвіту крім енергії (матерії) йому передається матриця знань з ефірної субстанції. І все це робиться з однією метою, вдосконалюватись, познавати створені світи і познавати само себе, не зважаючи на те, що ефірна субстанція і так уже є супер розумом.
     Ми, як одна із розумних форм життя, приймаємо участь в пізнанні себе та навколишнього світу. Ми наділені певними органами сприйняття навколишнього світу (зір, слух, нюх і т. д.), маємо певні розумові здібності, нам установлені певні правила гри. Але біда в тому, що нам ці правила гри ніхто не розповів. Уявіть собі, ви сіли грати в якусь азартну гру, але правил вам ніхто не розповів. І от у вас є тільки два варіанти, або програтись до нитки, або по ходу гри вчити правила і вигравати. А життя нас садить за ігровий стіл від народження і до смерті. Та ще й гра не чесна. Тому потрібно вивчити та зрозуміти правила гри, а також зрозуміти, де нас обдурюють і хто. Та про це наступного разу.