Інтерв’ю Лещенка на Цензор.нет тут:
undefined
Маю ясне розуміння, що дурдом – не те місце, де про це доцільно писати. Не маю до добродія Лещенка жодних сильних емоцій: негативних чи позитивних. Більш того, він у багатьох сенсах вищий за російськомовну публічність сайту. Але як і ця публічність в цілому, так і окремий нардеп – обоє мені однаково чужі.
Про бідну (точніше – швидку) Настю, яка буцімто втілює народну опінію в Україні щодо милих загалу росіян, яким можна й поспівчувати, коли в них щось прикре станеться. Отак буває: пнеться чоловік зі шкіри, аби отримати статус антикорупціонера, рве штані…А як щось ляпне на загал – то все й пішло прахом. Мораль – не заважайте людям говорити: вони сами про себе все розкажуть, про що й не сподівалися.
Все ж просто стоїть:
русскоязычные марять про «ліберальну Росію» в Україні. Жодних мовних бар’єрів, повна ментальна спорідненість, «спільна історія й культура»…
А там на сході – чума. Це м’яке визначення. Тая чума робить із людей клінгонів, псевдогуманоїдів. Якими б не були недосконалими люди, а й їм далеко до антигуманоїдної зграї, котра тільки маскується під людський образ.
У чім можна співчувати потворам? Що вони досі живі й жваві? Це людський гріх, лінощі й недогляд.
Якщо історія – певна течія людського буття, вона прийде до логічного чину: все нелюдське зазнає знищення, забуття, подолання.
У чім виправдання української крові, яку забирає ця війна? В проходженні шляху. Шлях створення людини, цивілізації, культури. Здолання дистанції: від затурканого варварства – до цивілізації. Від рабства – до свободи. Від упослідженості - до самостояння. 2000 років історії культури Заходу важко надолужити в три роки. В 33 – так само. Та варто намагатися. Бо самоцінним є те намагання.
Люди, попри ваш атеїзм, пам’ятайте: боги вдивляються у вашу гру, роблять ставки – вони зацікавлені. Не зраджуйте мистецтва гри. Людина – той, хто ризикує заради майбутнього.
Важко дивитися на вас зі сторони богів. Несила відвернути погляд.
©
Mac Tíre [04.05.2017] |
Переглядів: 2677