Ось й дійсно небо тисне,
в голос кличе громом щирим.
Морю стало мало кисню;
думки — висловлять з вершини
 
хмари. Це дощова доля,
це, коли здається марним
сенс бажань, тому що воля
та тягар тоталітарний
 
несумісні. Так збулися  
мрії підлих, божевільних:
в урни — “березневі листя”,  
в бруд змішати думку вільних,
 
гордих, мужніх та сміливих,
хто не стратив рідну мати.
С неба льє холодна злива,
рідний Крим тепер — за грати.
 
Чорне море б'є об скелі,
в горлі плавиться повітря.
Березневий дощ оселі
окропив; хто біль цю витре?
 

----
 

Мой родной и наиболее освоенный язык — русский. Я — крымчанин. Это стихотворение написал на украинском, потому что Крым — это Украина!
 
Три года назад агрессор "официально" оформил захват...