Десять років! Цілих десять років не проводила Алла Пугачова свої «Різдвяні зустрічі». І оце вирішила провести. Та ще й в Україні. З якого б це дива? Хоча прима має право на власні захцянки, котрі може й не пояснювати.
 
Щоб відкинути всілякі звинувачення одразу скажу, що вважаю Аллу Пугачову єдиною співачкою на території бувшого Совєцького союзу, яка дійсно є Зіркою. Саме так, з великої літери. Хоча, по правді, пісень її я не слухаю, бо мої музичні уподобання проходять дещо в іншій музичній площині, але це не означає, що я їх ніколи не чув. Погодьтеся, що від цього подітися нікуди, особливо коли ці пісні являються таким собі тлом практично усього твого життя, починаючи десь з середини семидесятих.
 
Але зараз не про це, а про «Різдвяні зустрічі в Україні».
 
Перший же номер («Друга ріка») викликав у мене негативну реакцію. Такий собі штепсельно-тарапунський текст – слово українською, слово російською. «Доженемо ілі не догонім». Тобто, оце я співаю для тих хто розуміє українську, а оце одразу переклад для рускаязичнай аудиторії, щоб не ображались. І не відомо кого більше принизили Харчишин і сотоваріщі, себе чи рускаязичних.
 
Потім на дах виповз якийсь «Кар Туш», котрий співав щось явно вкрадене (за мелодикою) в «Чиж & Co».
 
А потім на сцені з’явився Олег Скрипка з вертепом, який нарешті вніс в програму щось дійсно українське. Олег давно й наполегливо доводить оточуючим, що для того, щоб бути цікавим для іноземного (хоча б того ж російського) слухача і глядача, треба залишатися собою, бо лише самобутнє може по-справжньому зацікавити.
 
Потім виступав Носков, а за ним колишній мешканець Львова Кричевський ( назвати його львів’янином язик не повертається). Що ж до Носкова, а також стосовно Кая Метова, котрий виступав трохи згодом, то це була спроба Пугачової нагадати аудиторії про існування цих, зрештою непоганих (бо намагаються співати осмислені тексти)  співаків.
 
Опісля на сцену вирулив фарбований Паша Зібров. Ну, цей товариш одразу ж почав співати щось малозрозуміле за змістом, та ще й російською мовою. Правда, напевно щоб підкреслити, що він все ж український співак, Паша співав з акцентом. От тільки акцент у нього вийшов чомусь грузинським. Але це так – мєлкая нєдаработачка.
 
Після Зіброва, щоб нагадати глядачу, що це ж «Різдвяні зустрічі в Україні», на сцену в якихось залишках від плаття і в червоних казачках вискочила Руслана Лижичко й почала задовбувати всіх своїм остогидлим гей-гей. Так і хотілося в неї спитати «Ну, скільки можна? Коли почнеться рух? Вперед, вбік, догори, донизу, але рух?». Правда, підозрюю, що відповідь на це була б одна - «Гей-гей!».
 
Мене, чесно кажучи, від самого початку не покидала якась така підозра, що все це дійство мені щось дуже нагадує. Підозра окріпла й переросла у впевненість, коли оператори показали сяючу Юлію Тимошенко в глядацькій залі та коли на сцену вискочили Потап і Настя.
 
Йо-майо, подумав я. Та це ж варіація на тему «З Україною в сраці, пробачте, в серці». Ті самі виконавці, з вкрапленням російських для, як кажуть москалі, атвода глаз. І та сама фішка, що всі артисти виступають безкоштовно. Ай да, Юлька – це ж треба таку штуку провернути напередодні виборів.
 
І той самий несмак, хочеться додати. Бо наступні виконавці ( група «Che») вразили мене тупим текстом до глибини душі. «Я хачу тєбя, єслі нє любя, я убью тєбя». Ну, просто «прєлєсть». Здається навіть Пугачовій стало ніяково за таке безглуздя.
 
Сашко Пономарьов співав як завжди голосно, гарно й невиразно. Стільки років на естраді, а хітів нуль. Ну не можна ж вважати хітом «З ранку до ночі». Те саме й Ані Лорак, яка виступала трохи пізніше і, на відміну від Пономарьова, забула що вона українська співачка й пєла на общєпанятнам. Стільки років співає, а нічого крім реклами шоколаду «Корона» й згадати не можна з її пісень.
 
Максим Галкін вирішив бути на цей раз оригінальним і замість пародій зайнявся співом, що в нього завжди виходить гірше, бо не те в нього амплуа. До речі, Галкін сказав за весь концерт більше фраз українською, ніж всі українські звьозди разом узяті, за винятком Олега Скрипки.
 
Джамала – нова знахідка Пугачової. Співала здається українською, але чомусь з таким шаленим англійським прононсом, що я маю великий сумнів, що то таки була українська.
 
Тіна Кароль – ще одна обмоскалена беззмістовна шиншила. Більше нічого про неї й не скажеш.
 
Те що Майкл Джексон своїм кліпом «Трилер» зіпсував смак всій поп-сцені, факт беззаперечний. І те що в його виконанні виглядало талановито й органічно, у виконанні різних епігонів виглядає карикатурно, що й підтвердив виступ милої  Крістіни Орбакайте. Ця підтанцьовка позаду співачки  була надоречна й безглузда.
 
Про Ніколаєва з черговою русалкою й згадати нічого, хіба що зринає в пам’яті пошите з лискучого синього водолазного костюму плаття нової пасії співака. В цьому платті вона дивним чином нагадувала афішну тумбу в люрексі.
 
Таісія Повалій. Жінка феномен, при зустрічі з якою вже певно й Ліхута (хто не знає, це є чоловік співачки) довго згадує, а хто це перед ним. Велика кількість пластичних операцій настільки змінили її зовнішність, що вона вже нагадує Фантомаса жіночого роду. Все що ще залишилось Повалій – це змінити стать. Для повного комплекту.
 
Після Таї вийшла Іра. Чи, як її ласкаво називають в народі – Білочка. Те, що і Білик, і Повалій відвідують одного пластичного хірурга видно навіть неозброєним оком – настільки вони подібні. Напевно для того, щоб якось відрізнятися Білик і нанесла на обличчя страшенний макіяж. Про її одяг я взагалі мовчу. Отак дивишся на цей верх рагулізму – величезна папаха, страшенне плаття шаровари й дивуєшся, чого це Іра розійшлася з Коляденко. Це ж така дивовижна пара чобіт.
 
З появою наступного виконавця будь-які сумніви з приводу того, а для чого ж, до холери, затівалося все це дійство відпали. Ніколай Басков одразу ж заспівав про жєнщіну в бєлом, а потім, вхопивши до рук червоне сердечко на патичку, ринувся в партер цьомати ручки Юлії Володимирівні й запрошувати її до танцю. Тимошенко радісно хихотіла.
 
Коли пристрасті трохи вгамувалися, на сцену, лякаючи всіх своєю посмішкою, вибігло ще одне непорозуміння української, а швидше російськомовної, естради – Наталя Могилевська. Про неї все.
 
Хоча можна додати, що, судячи з того, як Тимошенко плескала Могилевській, можна поставити під великий сумнів твердження прем’єрки про те, що вона любить Led Zeppelin та Manfred Mann`s Earth Band.
 
Коли група «Табула Раса» зникла, ніхто дуже й не засумував. Олег Лапогонов, лікуючи свій депресняк, їздив ровером кримськими дорогами. Судячи з того, що ми чуємо зараз у виконанні відновленої «ТР», краще б він продовжував крутити педалі. Смішними виглядають намагання цього колективу ліпити до себе приставку «рок». Попсняк він попсняк і є. Навіть судячи з того, як жваво й радісно музиканти зображали акомпанемент (ми ж розуміємо, що всі телеконцерти робляться під фанеру) Алєксандру Буйнову, який, аніскілечки не стидаючись, виконував пісню приспів якої був нахабно здертий з пісні Юрія Антонова «Я вспомінаю».
 
Ну, і звичайно ж не могло обійтися це дійство без Софії Михайлівни. Про що вона там співала в пам’яті не відклалося. Зате добре запам’яталися здоровенні ланци на її шиї. Віктор Федорович гірко плакав від заздрощів. Закінчивши співати, Ротару привітала всіх присутніх «с вєлікім праздніком». Але складалось враження, що вона має на увазі не Різдво, а, наприклад, пєрвоє мая.
 
Здивував Моісєєв. Виступив загалом достойно. Я розумію, що відгукуючись схвально про виступ Моісєєва, я підставляюсь, але правди ніде діти – достойно на цьому дійстві виступали лише Олег Скрипка, Ніколай Носков і Боріс Моісєєв (хоча загалом його творчість для мене, м’яко кажучи, не цікава). Про виступи самої Алли Борисівни я мовчу – вона поза критикою.
 
Після Моісєєва, чомусь без оголошення, в балахоні з каптуром намагалася співати силіконова мукла  Світлана Лобода. Спроба виявилася невдалою.
 
Вочевидь для того, щоб виправити становище, нам знову показали «ВВ» з чудовою піснею «Ладо».
 
Пісня дійсно гарна і тому коли після цього на сцену, наче хтось йому копняка дав, вискочив найвідоміший український трансвестит Андрій Данилко, більш відомий в народі як Вєрка Сердючка, то це було так, наче серед прекрасного квітучого поля ти раптом вступаєш в банальне гівно. При цьому Данилко явно переплутав Різдво з днем міліції, судячи з і сценічних костюмів, бо і Вєрка і підтанцьовка були одягнуті під міліціонерів.
 
Коли виступ закінчився, то я помітив, що Скрипка навіть не аплодував. Він взагалі почувався явно не в своїй тарілці ховався за спини, намагався поменше попадати в кадр. Єдиний рок-виконавець серед галімої попси. От тільки виникає питання – а для чого, Олеже? Що тобою рухало, що ти там опинився?
 
Повалій, яка знову вийшла на сцену, теж явно переплутала свята. На «Різдвяних зустрічах» вона співала про «кровать, как полє боя», про солдат. І йшлося швидше про все по солдат російських, бо підтанцьовка, яка зображала цих бравих салдатікав була взута в чоботи, а як відомо, в чоботях до сих пір ходить лише російська армія. Певно для того, щоб було що мити в індійському океані.
 
Сосо Павліашвілі наглядно продемонстрував, що не всі грузини Кікабідзе. Нагадаю, що Вахтанг Костянтинович після нападу Росії на Грузію розірвав всі стосунки і з російськими колегами і з самою РФ. А Сосо продовжує кривлятися на догоду тим, хто розстрілював з танків місто, в якому він народився.
 
Ну і на закуску в костюмі гламурного звіробоя зі здоровенним букетом з’явився Філіп Кіркоров. Кількістю вжитих українських слів він переплюнув навіть Галкіна, який до цього тримав пальму першості в українізації шоу (про Скрипку я вже казав). Кіркоров звичайно ж одразу опинився біля Юлії Тимошенко, щоб було всім ясно завдяки кому, для кого і чому він співає. Та й не лише він.
 
Маски були скинуті остаточно  й Алла Борисівна, вхопивши Юлію Володимирівну за руку потягнула її на сцену. Тимошенко мліючи від щастя заходилася вітати всіх зі святами, а закінчилось все масовим братанням під спів Ольги Сєргєєвої. Може мені хтось скаже хто це така. Тобто в Інтернеті про неї можна накопати, що вона оперна співачка, лауреатка і т.д. і т.п., але я все одно питаю «хто вона така?».
 
Словом чергове шоу «З Україною в серці», цього разу під кодовою назвою «Різдвяні зустрічі з Аллою Пугачовою» залишило по собі гіркий присмак від того, що вкотре продемонструвало  - Юлія Тимошенко таки має всіх за ідіотів.