для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru

Про "Ганзю", прагматизм та собачі будки


Про
   Пам'ятаю, як наприкінці 80-х мені дали почитати "Москву-2042" Войновича. Емоцій було! Можете, мабуть, собі уявити. І один момент особливо сподобався: на кожному урядовому концерті в Палаці З'їздів, виконували українську пісню. "Ганзю". Дружба народів, творчість народів Сересеру, та й таке інше.Інтернаціоналізм в дії.
 
   Чомусь зараз згадується співачка, що в романі Войновича виконувала "Ганзю". Згадується у зв'язку з квотами на радіо та телебаченні.
 
   Нє, ну гарно ж виходить! За законом, існують мовні квоти на трансляцію. А ще нещодавно основну частину часу я був змушений слухати язик вічно бухого сусіда, що вже відгриз у мене кімнату та ще в двох гарненько насрав на підлогу. А ті, хто живуть зі мною в цій же квартирі, такі собі "відповідальні квартировинаймачі", кажуть мені: це нормально, слухай, не слухати- неполіткоректно. Та й взагалі: що там ота (твоя) наша мова: от язик у сусіда! Вєлікій та могучій! А ти, виходить, вишиватнік. Інтернаціоналізм- наше всьо! Я їм: добре, я, ось, англійською трохи можу... Як почули- аж затрусилися: "Так ти нацист?! Запрєтітє Пушкіна! Жгітє кнігі!".
 
   Руській мір- це їхнє всьо! І щоб укрАїнського було поменше... так, пару відсотків, бо "нєформат", "сєло". А от на свято- день народження Путіна-Гундяєва, наприклад,- можна, щоб хахли чьто-то красівоє спєлі. Грустноє.  Колись, може хто пам'ятає, існував "антисіоністський комітет совєцькой общєствєнності". Цей комітет називали "дресированими андропівськими євреями". А "дресированих путінських хахлов", на жаль, поки вистачає...
 
   Тут ще ось. В Жовтневому палаці вчора виступали російські артисти. Мені, чесно кажучи, було б не до них. Але є одне "але": Васільєва й Садальський виступали в окупованому Криму. Ще й знижки там вимагали, "на вєлічіє" мабуть. А тут, вважаю, одне з двох: або до анексованого Криму, або до Києва. А туди й туди- зась. І тут ми повертаємося до вошей та гнид. Група "Відсіч" влаштувала біля Жовтневого пікет. Так "зрітєлі", що проходили повз, досить виразно сичали, що "ані вєрнутся" та й багато чого ще. Тобто, виступ російських акторів, що вже освоїлися в чужому Криму, для них- бальзам на рану та знак, що усе ще повернеться, що імперія ще оживе та нанесе удар у відповідь. І заживуть вони, імперські гниди, у своєго свєчного заводіка, будуть вони чай із самовара кушать- і будєт благолєпіє: його Путін з Гундяєвим особисто отлічівшимся в тарілки накладуть.
 
   Доречі, чмо, що організовувало приїзд рашистських артистів, такий собі Сєргєй Чудінов, лізло до пікетувальників, а потім відписалося у Фейсбуці, що воно, бач, законів не порушує. Просто робить так, щоб виступ акторів був гарантовано успішним. І усьо по закону, усьо чесно!
 
   Це вже про прагматизм. Я, доречі, себе вважаю досить прагматичною людиною. Та взагалі, українці недарма приказку придумали: "Хай чорт, хай біс, аби яйця ніс". Але й прагматизмові є межа.
 
   Чесно: не сидів та не підраховував: хто виграє та програє від торгівлі з ОРДіЛО. Що там з марками вугілля. Що ми продаємо до Росії, а що вона продає нам. Просто вважаю: те, що здається вигідним та лише трішечки неморальним, врешті решт виявиться невигідним. Саме тому, що неморальне. Не можна воювати та торгувати водночас. І знову повертаємось до імперських вошей та українських гнид.
 
   От що робити з шанувальниками "русского міра": позбавляти громадянства? Ввести, як в Балтії, інститут негромадянства? Що? Я не знаю. Тільки щось робити обов'язково доведеться. І чим далі відкладати рішення, тим більш болючим воно буде для країни. Тільки ось що: треба б, наче, приймати якісь судові рішення, а наші суди... Усе, що вони можуть, так це, як гарно сказав наш Президент, будувати собачі буди. Величенькі такі: на 200- 300- 500 та більше квадратів. І їздять на таких тачках, що, якби купували їх на зарплатню, то жити їм три життя з чверттю. Та не їсти-не пити, на машину збираючи. От з ними що робити? Власне, знаю, що, хоч і дуже не хочеться, бо ліки будуть шкідливішими за хворобу. Це я до того, що пан Лінч був доктором права. І придумав свої суди для суспільства з неіснуючою системою правосуддя. Так ось: ще трохи часу, ще когось із своїх відпустять-відмажуть- і тоді патякати про правосуддя в Україні стане, так би мовити, немодно. А там і про Лінча згадають, не приведи, Господи. Бо догуляються наші законнички.
 
   Та усе ж таки хочеться вірити у здоровий глузд, в силу інстинкту самозбереження можновладців. Та й в те, що наші вороженьки таки згинуть. А наші домашні аматори "русского міра" усе ж таки спакують чумайдани. Бо дістали вже, чесно.
 
© Саня электрик [06.03.2017] | Переглядів: 3065

2 3 4 5
 Рейтинг: 40.0/48

Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Увійти через Facebook



programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2024 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Вхід через Facebook