Коли я ознайомився з Мінськими угодами, то подумав, а чому ми повинні займатися такими дрібними масштабами, як ОРДЛО, давайте їх розширимо. Росія хоче завоювати Україну? То чому б Україну не приєднати до Росії мирними засобами (хай простять мене патріоти, яких "за поребриком" звуть націоналістами), але Мінськими законами, які вони прийняли по відношенню до України. Тому будемо діяти наступними кроками:
Спочатку ми перейменуємо країну. З цього моменту ми будемо зватися Українська Народна республіка.
Потім приймемо Закон "Про особливий порядок місцевого самоврядування в усіх областях Української Народної республіки". Відповідно до Закону приймемо заходи, що включають наступне:
– Звільнення від покарання, переслідування і дискримінації осіб, пов’язаних з подіями, що мали, або будуть мати, місце в усіх районах і областях УНР. А також за її кордонами. Забезпечити помилування і амністію шляхом введення в силу закону, що забороняє переслідування і покарання за всі види злочину. Бо наших не чіпай!
– Право на мовне самовизначення. А що тут визначати? Мова лише українська. А якщо чиновники з Російської Федерації хочуть вести з нами діалог, Бога ради, вивчайте українську.
– Участь органів місцевого самоврядування в призначенні глав органів прокуратури та судів в окремих районах… Що значить, в "окремих"? В усіх.
– Можливість для центральних органів виконавчої влади Російської Федерації укладати з відповідними органами місцевого самоврядування угоди щодо економічного, соціального та культурного розвитку районів та областей УНР. Хочете – укладайте, а ми не захочемо – фіґу вам (по-вашому, кукиш).
– Російська Федерація надає підтримку соціально-економічного розвитку УНР. Що значить, надає? Вона зобов'язана це виконувати. Бо хто нам буде ремонтувати наші будинки, будувати дороги та магазини, закуповувати трамваї? Ми, чи що? А для чого ми тоді ці угоди підписували?
– Сприяння з боку центральних органів влади РФ транскордонного співробітництва УНР з іншими країнами Євросоюзу, Великої Британії та США. Вступ нашої країни в ЄС, НАТО… Одним словом, куди захочемо, туди й вступимо.
– З метою підтримання громадського порядку - створення загонів народної міліції за рішенням місцевих рад. Не міліції, а поліції, як у Європі.
– Повноваження депутатів місцевих рад та посадових осіб, обраних згідно цього закону, не можуть бути достроково припинені. Звичайно, не можуть, бо ми вічні.
Забезпечити безпечний доступ, доставку, зберігання і розподіл гуманітарної допомоги на основі міжнародного механізму. І побільше цих гумконвоїв, і пива.
Повне відновлення соціальних переводів, такі як виплата пенсій, зарплат та своєчасна оплата всіх комунальних рахунків. Бо за що ми будемо оплачувати комуналку, за свої пенсії, чи що? А фігу вам (ну, а переклад ви уже знаєте). І де ви ці гроші будете брати, у своїх банках, чи будете створювати міжнародний механізм для полегшення таких переводів, нас не колише.
А повний контроль над державним кордоном з боку України ми підтримувати не будемо. Ви його тримайте зі свого боку, а з свого ми його якось кілками підіпремо.
Російська Федерація повинна провести конституційну реформу, де в новій конституції повинен бути навічно прийнятий Закон "Про особливий порядок місцевого самоврядування в усіх районах та областях Української Народної республіки". А питання, що стосуються виборів, треба обговорювати і узгоджувати з представниками УНР. Бо наші представники повинні попасти в російський парламент, і там підняти і прийняти закон про двомовність, щоб українська на теренах Російської Федерації набула чинності другої державної мови. Не мови нацменшинств, а силу другої державної. Бо навіщо ми приймали цей договір?
І останнє. В держбюджеті Російської Федерації повинна закладатися строка про те, що всі виплати для підтримки УНР повинні бути захищеними. Що це значить? Що навіть коли пенсії російським пенсіонерам та зарплати буджетникам не буде чим оплачувати, на УНР грошей повинно бути достатньо. І навіть коли буде зменшуватись бюджет президента РФ, нашим людям грошей повинно бути вдосталь. Нашим шахтарям та трактористам. Згідно Мінських угод.
