Так сталось, що відновлююсь після кардіологічної палати №16. Один із засобів – музіка. Може супертиск та суперпульс були сигналами трохи відійти від херні, яка захлинає, топить, знищує…
З іншого боку хтось скаже, що музіка то є теж херня. Для кого як…
Для мене – це майже половина Всесвіту. Без неї ніяк. В іншій половині – моя Половина, близькі, якась робота, яку я називаю творчістю, три кошаки, які мявчать, жруть, ластяться, і десь поруч є таки цей Дурдом, де мене хтось те, а хтось теє.
Серед годин прослуховування трапив на запис (мені соромно, що навіть не чув про це у кожноденних невідкладних справах).
Прошу притомних таки витратити декілька хвилин, а краще - десятків хвилин. Це ж зовсім небагато. Подивіться. Послухайте.
Скажете – знову неформат…
Формат!
Бо Оркестр без Диригента, який живе Оркестром, це лише окремі скрипалі, саксофоністи, барабанщики та, пардон, віолончелісти.
Так таки так - кожний з них майстер. Один десь скрипить у кухні. Інший б’є у барабани у гаражі. Третій знущається на Ямахою. Хтось у відчаї в підземному переході дує у губну гармошку.
Без Диригента ніяк!
Слухайте і дивіться на Диригента.
https://www.youtube.com/watch?v=4h1-JMX4Dgc
©
Фрактал [31.01.2017] |
Переглядів: 2112