Дійові особи
Курило Тамарович – журналіст-дослідник калу
Булкан Олегович – журналіст-дослідник калу
Гена Лабух – політтехнолог, керівник дослідників калу
Костік - олігарх, у п’єсі не з’являється
Лещенко – депутат і колишній журналіст, у п’єсі не з’являється
Дія перша.
На сцені – вхід до відомого ресторану. У кущах в кутку сцени ховаються Курило Тамарович і Булкан Олегович. У руках вони тримають пристрої для розкидування гівна.
Булкан Олегович: Вот значит слушайте сюда. Січас я забігу слева, а ви – справа, і по команде запиздячиваем гамном весь вход в ресторан.
Курило Тамарович:. А нам з того шо? Воно понятно, що разбрасивать гівно – це мистецтво, але працювати без грошей якось не то. Я етого не люблю.
Булкан Олегович: Я же вам об’яснял, Курило Тамаровіч. Я знаю хозяїна етого ресторана. Ми потом їму направим анонімноє пісьмо: не заплатиш деньгі, будем облівать говном і дальше. І он нікуда нє денітся, заплатіт дєньгі.
Курило Тамарович: Багато заплатить?
Булкан Олегович: Ну канєшна. Купім сібе квартіри, как Лещенко.
Курило Тамарович: (радісно) ну тагда – впірьод!
Курило Тамарович і Булкан Олегович підбігають до ресторана і синхронно включають прилади для розкидання калу. Через кілька секунд вся сцена і навіть передні ряди партеру виявляються закидані гівном.
Антракт.
Дія друга.
На сцені, похиливши голови, стоять Булкан Олегович та Курило Тамарович. З них скапує гівно, утворюючи під ногами смердючі калюжі. Морда Курила Тамаровича при цьому постійно строїть пратівні гримаси.
Перед ними ходить туди-сюди Гена Лабух. Гена дуже злий – це видно по його розчервонілій пиці. І кимось покараний – це видно по його не дуже впевненій ході.
Гена Лабух: Далбайоби! Ви сказочниє далбайоби! Кам’яние далбайоби!
Булкан Олегович: А що такое, ми просто дєлалі свою работу…
Гена Лабух: Кам’яние далбайоби! Какую работу? Кто вам за нейо заплатіл?
Курило Тамарович: Та ніхто, ми, як ото кажуть, проявили ініціативу…
Гена Лабух: Ініціатіву?! А ви знаєте, что со мной сдєлалі за вашу ініціативу? Кто и сколько раз мєня виєбал і в какіх позіціях?
Булкан Олегович: (розчаровано) Как ето? Ведь говорят, что ініціатіва єбьот ініціатора…
Гена Лабух: Я, Булкан Олєговіч, понімаю, что ви только етого і ждьоте, но нє обольшайтесь. Я уже знаю, как вас наказивать нельзя. Ну-ка, бисто отвічайтє, нахуя обосралі ресторан, асінізатори йобані?
Курило Тамарович: Та хотіли бабла зрубить, щоб квартіри купить, як ото в Лещенка.
Гена Лабух: Нєт, ви такі сказочние далбайоби. Ви хотя би подумалі, что Лещенко гавно расбрасивает свєрху. Понімаєте, свєрху! А ви бросаєтє снізу і питаєтєсь заработать на квартіру? Ви сєбє і на новиє труси так не заработаєте.
Гена Лабух дістає з кишені цигарку і закурює. Потім повертається до Булкана Олеговіча і Куріла Тамаровіча:
Гена Лабух: Вобщім,слушайте сюда. Ви когда ресторан гамном забрасивалі, там как раз Костік ужинал. Он, между прочім, в етот рєсторан еще і продукти поставляєт, шоб ві зналі… Так вот, поскольку єбать вас бєзполєзно, в наказанія отправітесь до Кості в штольню, із камней окатиші добивать. На три дня. І бєз моєй команди чтоб больше ни одной какашкі нікуда нє лєтело!
Гена Лабух розвертається і йде зі сцени.
Булкан Олегович: Как же так, позвольтє.. я же не создан для фізіческого труда…
Курило Тамарович: Мовчи вже обізяна, ти вже допиздівся. (Перекривляє) «Квартира, як у Лещенка»… Кам’яні далбайоби…
Завіса.
