Дійові особи:
 
Костік – олігарх
Ахмєтка і Льова – олігархи, у п’єсі не з’являються
Сата Ананян – цеховик кавказької національності, який мріє стати народним депутатом
Гена Лабух – колишній співкамерник Віті Проффесора, а тепер начальник штабу Сати Ананяна
Буратіно – помічник Сати Ананяна, смотрящій  Ахмєтки
Червона Шапочка –  підтоптана молодиця у червоних трусиках, яку періодично їбуть Сата Ананян та Гена Лабух; коли по черзі, а коли так
Катя Косопиздівна – поетеса, помішана на хештегу #сказочноебали
Булкан Олегович і  Кулило Тамарович – журналісти-дослідники калу
Вітя Проффесор – двічі несудимий кримінальний авторитет, у п’єсі не з’являється
 
Дія перша
 
Квартира Сати Ананяна, у якій дивовижним чином поєднуються  розкоші на межі східного  кічу та повний несмак у стилі пізнього совка. Посеред вітальні в кріслах сидять з розпухлими від нічної п’янки пиками Костік та Сата Ананян.
 
Костік (вкрадливим голосом): І от слушай сюда. Я тогда взял еті 5 мілліардов, порозпіхал їх по своїм предприятіям, а потом говорю етой суке: а тіперь можеж закривать мой банк.
 
Костік відкидається на спину і весело регоче.
 
Костік: А потом я еті бабки все вивєл в Швейцарію. Ахмєтка і Льова виводять на Кіпр, но я етого не люблю. Я сразу в Швейцарію. Ну, в крайнєм случає – через Сейшеловиє острова.
Сата Ананян: Я за шо тібя уважаю, Костік, так ето за то, что ти рісковий парєнь.
Костік: Сата, кто не ріскуєт, тот не пйот шампанського. Кстаті, плєсні мєнє іщо шампанського. Ти где єго бірьош? Прісилают із Європи?
Сата Ананян: Та какая нахуй Європа. В АТБ за углом купіл вчіра ночью, пока ти поетесу їбав.
Костік: Так Віталік же запрєтіл ночью продавать алкоголь!?
Сата Ананян: В АТБ все запрєти на хую вертелі. Там Ахмєтка порішал всьо…
 
У вітальню заходить гола поетеса Катя Косопиздівна. Вона ліниво проходить до середини кімнати і кидає томний погляд на Костіка і Сату Ананяна:
 
Катя: Доброє утро, мальчіки. Ах, что ета зіма со мной делает! Я вот нарочно на балкон вишла, всьо в сосульках, всьо так сказочно…
Костік: А по тєбє, Катя, і не скажеш, что ти всю ночь не спала. Так хорошо виглядіш…
Катя: Ах, Костік, ви мєня всю ночь так сказочно єбалі…
Сата Ананян: Катєнька, випийте с намі шампанського.
Катя: Ой, Саточка, я сначала в ванную схожу, а випью с вамі потом, для удохновєнія. Я ото как трезвая, таку хуйню сочіняю…
 
Катя йде до ванної кімнати.
 
Сата Ананян (упівголоса): Блядь, она шо трезвая, шо бухая – таку хуйню пише. Зачєм ви єйо дєржіте?
Костік: Єбьотся сказочно.
 
Дія друга
 
Вітальня квартири Сати Ананяна. З сусідньої кімнати чується якийсь гуркіт,  двері різко відчиняються і на порозі з’являється розчервонілий Курило Тамарович:
 
Курило Тамарович (хриплим голосом):  Сенсацію мені, сенсацію! Дайте мені сенсацію, і я засиплю гівном всю Україну.
Костік: Фу, Курило Тамарович, ви когда гавно розбрасуєте, то хоть чуть-чуть мойтесь потом. От вас нєвиносімо воняєт.
Курило Тамарович: Ну так що, що воняє, воно ж по професії.
Сата Ананян: Слушай, асенізатор хрєнов, тібе сказали – іді подмойся, значит, іді  подмойся.
 
Курило Тамарович мовчки йде до ванної кімнати. Через мить звідти чути пронизливий крик Каті Косопиздівни: «Нахуй пішов, асенізатор йобаний!».
Курило Тамарович похнюпившись повертається в кімнату, зачиняючи за собою двері.
За цим всім мовчки спостерігають Костік і Сата Ананян.
 
Сата Ананян: Блядь, живу, как в дурдомє. Но надо тєрпеть, раді мандата депутата – надо тєрпєть.
 
Двері кімнати, за якими зник Курило Тамаровчи, знову розчиняються, випускаючи Булкана Олеговича. Він голий, лише коротенький рушник цнотливо пов’язаний на його стегнах.
 
Булкан Олегович: Доброє утро.
 
Булкан Олегович направляється у бік ванної.
 
Костік: Булочка, туда ніззя, там Катєнька купається.
Булкан Олегович: Ето нічого, мінє можна.
 
Булкан Олегович зникає.  Костік здивовано дивиться на Сату Ананяна:
 
Костік (розгублено): Что, он тоже єбьот Катю? А как же… Я что, после нєго вот ето…
Сата Ананян: Та нє, не бойся.  Он к кей пошел по дєвічих дєлах…
Костік (полегшено): А, так он нє только гамно разбрасиваєт, он его еще і замєшиваєт!
(весело регоче).
Сата Ананян (ображено) Ну ви напрасно смійотєсь над чєловєческой орієнтациєй. Ми же ідьом в Европу, і ви, можно сказать, європєєц, а такіє вещі говорітє…
Костік:  Ага, я слишал, что тібє еті ценності очєнь пріятниє, га-га-га. Ну не обіжайся, розкажи лучше, как у тібя дєла на округє?
Сата Ананян: Та питаюсь крутится, вилять і пускать побольше дима. Но вот что-то Буратіно меня настораживаєт. Что-то мінє кажется, что он готовіт подляну от Ахмєткі. Хочет нас с Льовой кінуть.
Костік: Ну, Ахмєтка любит лохов разводить, я тоже слишал, что оні там хотят развод какой-то оформіть в парламєнтє. Но ми же не лохі, а Саточка? Ми самі кого хочеш развєдьом.
 
Дія третя.
 
У кімнату забігає Червона Шапочка. Вона на ходу зриває з себе шубу, шапку, стягає чоботи. За нею вбігає Гена Лабух.
 
Червона Шапочка: Я єбала твої бабки! Я єбала твою машину! Я єбала твої шмотки.
 
Червона Шапочка помічає Костіка й Сату Ананяна, але це її зовсім не бентежить. Хіба що вона починає повільніше знімати з себе одяг, повертаючись до глядачів раптової сцени різними боками, аж поки залишається в самих червоних трусиках, які ховаються ззаду між не дуже апетитними половинками  целюлітної сраки.
 
Гена Лабух: Ну Шапочка, ну дорогая, ну что я такого сдєлал?
Червона Шапочка: «Что такого»? Ти обєщал, шо запишеш  машину на мою маму, а записал на свою! Мать твою!
Гена Лабух: Шапочка, я тібя прошу, давай успокоїмся, я всьо перепішу на тєбя лічно.
Червона Шапочка: На міня лічно записана папіна «копейка»! І мінє єто очінь подходит. А что я скажу на виборах, когда міня спросять, откуда у міня взявся новий лексус?
 
У цей момент на порозі з’являється гола поетеса.
 
Катя: Шапочка, скажи їм правду – насосала!
Червона Шапочка: А ти що тут ходиш, сука голая!?
Катя: Я не голая, а обнажонная.
Гена Лабух: Ой, Катєнька, я как раз хотєл з вами поговорить. Давайте пройдем к ванной…
Катя: Там Булкан Олегович моєтся.
Гена Лабух: Ето  нічого, ето как раз хорошо. Нужно как раз в его газетку шоб ви стішок про Віталіка написали.
 
Гена Лабух бере поетесу під руку і повільно веде коридором до ванної, щось нашіптуючи на вухо. Поетеса весело регоче.
 
Катя: Га-га-га, та запиздячемо, нєхуй дєлать.
 
Тим часом Червона Шапочка бачить на столі пляшку шампанського, хапає її і починає пити з горла. Шампанське тече їй по обвислих грудях і круглому, такому ж обвислому животі.  Дивлячись на це, Сата Ананян розпалюється, він дурними очима дивиться на голі груди Шапочки.
 
Сата Ананян: Шапочка, оні в ванну пошлі, а ми давай в сральню пойдем.
Червона Шапочка (на мить відірвавшись від пляшки): Нахуй.
 
Слова Червоної Шапочки розпалюєть Сату Ананяна ще більше. Він так хоче Червону Шапочку, що не звертає ніякої уваги на Костіка, геть забувши про його присутність.
Костіка, втім,  це ніяк не бентежить. Він дістає з кишені  золоту коробочку, з якої витрушує на стіл трохи коксу. Потім робить золотою кредиткою дві білі доріжки, виймає з гаманця купюру в 1000 гривень, скручує її в трубочку і, встромивши в носа, затягує доріжки в себе.
 
Костік: Кайф! Просто повний ферекспиздець!
 
Тим часом Червона Шапочка допиває шампанське, після чого падає рачки на підлогу і починає блювати. Сату Ананяна це не зупиняє. Він користається моментом безпомічності Червоної Шапочки, здирає з неї червоні труси і почина швидко совати стегнами.
 
Костік:  Я їбу, як у вас весело!
 
Дія четверта.
 
До кімнати забігає розлючений Буратіно.
 
Буратіно: Всьо, піздєц! Развод!
 
Почувши крик, Сата Іванян зіскакує із Червоної Шапочки і повертається до Буратіни.
 
Сата Ананян: Ага, я знал, шо ви з Ахмєткою нам подляну бросітє!
 
Сата Ананян кидається до Буратіни  і починає його пиздити, спочатку руками, а потім і ногами.
 
Сата Ананян: Развод, говоріш? Развод? Может, ти єщо і виборов досрочних нє хочеш?
Буратіно (закриваючи пику від ударів Ананяна):  Не хочу, не буду, развод!
Костік: Буратіно, а что ви упалі і лєжитє? Дайте єму здачі, запіздячте ногой по яцам, оні как раз перед вамі тіліпаются.
Буратіно: Я нє магу, ми – партія за мир і стабільность.  
Костік: А, тогда правільно, молча тєрпіте, когда вас мірно піздят. Вот ето я люблю. Я іх пиздю, а оні – молчат. Прєкрасний  народ…
 
На крики до вітальні збігаються Булкан Олегович, Курило Тамарович, Гена Лабух і поетеса Катя Косопиздівна.
 
Катя (помічаючи голі яйця Сати Ананяна): О, я віжу, здесь кого-то сказочно єбалі?
Костік: Нєт, Катенька, ето у ніх тут развод!
Булкан Олегович: Развод?  О, мальчікі, так ви билі женати?
Костік: Сата Ананян, конечно, єщо тот підар, но не настолько. У них політічєскій развод, Ахмєтка кінул Льовочку.
Курило Тамарович: Так це ж сенсація! Я хуєю! Так я за відрами - і на роботу.
Булкан Олегович: Пагаді, і я з тобой.
Костік: Булочка, ти куда так заторопілся? Не спеші, січас Гена тібе правильний  план гавнорасбрасиванія составит.  
Гена Лабух: Да-да, і стішок туда запиздячимо. Він, правда, хуйовий, і не по смислу, но  я вже Косопиздисі пообіцяв, що нипичатаємо. Можна ж, Костік?
Костік: Та мне похуй на ваші стішки. Ви, главноє, напішитє на первой страніце, какой я класний мен. С бальшой фатографіей. А говно в сєрєдіну заверніте, чтоб газетка не сразу воняла.
Гена Лабух: Ізделаєм.
Костік: І да. Нє нада ніхуя про етот развод пісать.  Я хочу еще єтіх рібят попользовать. Напішите, що все ето слухі, что Сата Ананян і Буратіно блізки, как нікогда. А з Ахмєткой і Льовой я договорюсь.
 
Сата Ананян, чуючи ці слова, припиняє пиздити Буратіну  і допомагає йому піднятися. Федя кидається застібати Ананяну штани, запихаючи яйця в ширінку.
 
Костік: Вот молодци, рібята. Вот так. Тіперь обнімітесь і поцелуйтєсь. Ну-ну, по-мужскі, по-мужскі.
 
Сата Ананян і Буратіно  цілуються тричі, по московському звичаю.
 
Булкан Олегович: Так, а я нє понял, а кого гамном забрасивать?
Костік: А как всегда – всєх, кромє нас. І да, догоніте Курилу Тамаровіча, пока он там ведра не нашел. А то етот асєнізатор-самоучка нам всю кампанію іспортіт.
 
Булкан Олєгович зникає. Гена Лабух тільки тепер помічає Червону Шапочку, яке заснула голою у власному блювотинні. Він підбирає кинуту на підлозі шубу і любовно вкриває нею  голу  Шапочку.
 
Сата Ананян:  Гєна, ти, кстаті, поубірай там за Шапочкою, шо она там наригала і гімно у спальні за своїми журналістами тоже убєрі. Ти заєбал, ето твои друзья.
Буратіно: Хлопці, так а шо будемо робить? Вечером опьять бухаєм? Тут?
Костік: Канєшна! Место случки ізмєність ніззя, блядь.
 
Завіса.