Подивився бенефіс Антона Геращенка. Частково, на всю комедію шкода часу. Проте цього вистачило для таких висновків:
 
1. Ми не усвідомлюємо всієї величі політичного гіганта Антона Геращенка. І це зрозуміло, «лицом к лицу лица не увидать, большое видится на расстояньи». А наскільки велике це «ліцо», Антон переконливо нам показав, порівнявши себе з Олександром Литвиненком, Борисом Нємцовим та іншими видатними людьми, знищеними Путіним. Забув порівняти з Джоном Кеннеді, Патрісом Лумумбою чи Нельсоном Манделою, певно від надмірної скромності. А долучив би ще Остапа Бендера та Беню Крика, то був би повний фарш.
 
2. Зрозуміло, що такий грізний ворог не дає Путіну спати ночами. Тож цілком природно, він віддав наказ ФСБ на ліквідацію видатного політика і державного діяча.
 
3. ФСБ помітно деградувала. З усього видно, що цією важливою службою керують дебіли. Якщо ліквідація небезпечних для режиму осіб завжди доручалась добре вишколеним професіоналам, то цього разу виконання цієї делікатної справи доручили якімсь пришелепкуватим бандюкам.
 
4. В Україні слід очікувати роздмухування істерії навколо «Антоніади». Всі, хто критикує владу та/або вимагає дострокових виборів, потраплятимуть у категорію агентів Путіна, чиї дії спрямовані на розвал держави. Зважаючи на катастрофічно низький рівень довіри до недокоаліції у парламенті і до влади в цілому, не виключено, що розпочнеться «полювання на відьом».