Робити особливо нема чого, от і роздумую про суть життя. Раніше не було коли філософствувати. Треба було працювати. Заробляти на кусень хліба, бажано з маслом, а ще краще і з ікрою, чорною. Дітей треба було вчити. А навчання в нас безкоштовне. Не встигаєш платити. А тепер ось можна і про суть життя подумати. А після того як однією ногою став в інший світ, погляд на земні цінності трохи змінився.
     Перше що хочу сказати, хочте - вірте, хочте – ні, що наша свідомість безсмертна. В нас її називають ДУХ, індійці називають її – прана, китайці – чі і так далі. А по суті це одне і те ж.
     От на секунду загляньте самі в себе. Ви чітко відчуваєте своє Я, як особистість, і своє тіло, як щось окреме. От оце як особистість і є Дух, або свідомість, або – Я. Ви відчуваєте, що голова хоч і ваша, але вона сама по собі, а ви, самі по собі.  Ви так і кажете: моя рука, моя нога, моє тіло. Ви ж не кажете: я рука, я нога, я тіло. То їсть, тіло є вмістилищем для мого Я, тобто для мого Духу. Тіло, це є його дім. Але часто-густо ми (наше Я) є не дуже хорошими домовласниками. Ми намагаємось цей дім весь час випробовувати на міцність. І чім тільки його не випробовуємо: і безмірними фізичними навантаженнями, і психологічними стресами, і нестатком відпочинку, і надлишком алкоголю, і неякісним харчуванням, і тютюнопалінням, і надмірними задоволеннями, а дехто умудряється ще й наркотиків підкинуть, для повного щастя. І яким би міцним не був наш дім-тіло, він рано чи пізно, почне ламатись. А Дух наш тут знаходиться не для того, щоб як найшвидше зруйнувати свій дім-тіло, а для того щоб виконати певну місію. Але угробивши раніше відведеного часу своє тіло, наш Дух так і не встигає зрозуміти, яка ж його тут місія.
     Кожному з нас з дитинства намагаються вкласти в голову якийсь набір цінностей. Ну там більшості: вивчитись, знайти хорошу роботу, побудувати кар’єру, заробити грошей, мати шикарну квартиру, вийти заміж за заможного і так далі. І ми намагаємось цю програму якось реалізувати. Хто більш успішно, хто менш успішно, хто геть зламається і впаде на саме дно. Також в нас на першому місті задоволення. Ми рідко задумуємося про наш дух. Нам ближче наше тіло. Ми задовольняємо свої забаганки. Сексуальні втіхи, втіхи для шлунку, психологічні задоволення: алкоголь, тютюн, наркотики і саме більше, це жадоба влади. А щоб все це мати, потрібні кошти. І чим більше коштів тим більше забаганок. А чим більше забаганок, тим більша потрібно коштів. Ми живем по принципу, рабу не потрібна воля, рабу потрібні власні раби. І ми підсвідомо цього хочемо. Ми заздримо тому хто має більше нас різних благ і ганьбимо того, хто має менше нас. Ми хронічно не хочемо працювати. Набагато вигідніше вкрасти. І в нас крадуть всі, в міру своїх можливостей, від прибиральниці до президента. Хто не має можливості красти, згадує совок, де більшість необхідного для виживання було безкоштовним.
     Ще частина людей іде в надуману реальність, тобто в різні релігійні общини, секти, угрупування і тому подібне. Вони ніби і рятують душу, але їхнє світосприйняття наскільки далеке від  дійсності, що Дух ще більш заплутується, і справжнє своє призначення не виконає ніколи.
     І от, практично, живучи на землі для одної цілі, ми займаємось зовсім іншим. А яка ж істинна ціль людини на землі? Є ще таке поняття як Душа. Душа, це духовна енергія, набута людиною за її життя. От вчені розрізняють в людині три енергетичні тіла: астральне, ментальне і біополе. Так от, астральне тіло, це і є Дух, чи наше Я. Ментальне тіло, це є здобута нами за життя духовна мудрість і духовний досвід, або Душа. Після смерті тіла душевна енергія приєднується до нашого Духу. От ви чули таке, ментальність людини, чи народу. То це і є синонім духовності. Душа, це є наше нинішнє життя.
     І наше життя залежить від нашої Душі набагато більше, ніж здається на перший погляд. В нашій Душі, яка взаємодіє з свідомістю, або Духом, зароджується усе, що потім проявляється у нашому фізичному тілі. Люди хворіють тому, що хворіє їхня Душа, людина старіє тому, що старіє її Душа, людина не може реалізувати себе у житті тому, що є нереалізованою її Душа. В наслідок поєднання Духа та Тіла через Душу, утворюється особистість. Стає зрозумілим, що сенсом життя людини має бути досягнення гармонії між Тілом, Душею та Духом, для чого необхідно виховувати Душу, підкоряти її власній волі, наділяти її свідомістю та розумом . Душа організовує структуру Духа - свідомості. Таким чином, можемо стверджувати, що матеріальною частиною Душі – є Тіло, Дух – є краплиною, часточкою Всесвітнього Розуму (чи Бога) у кожному з нас. Душа через структуру свідомості взаємодіє з реальністю, що нас оточує і, яку, таким чином, вона може змінювати. Але це може статися тільки тоді, коли людина, збагачуючи свій Дух, досягає рівня Творця. Оце і є наше істинне призначення. Стати ТВОРЦЕМ.
     Які ж проблеми виникають у людини на межі поєднання Духа та Тіла? Виходячи із самого лишень визначення Духа, стає очевидно, що між Духом і Тілом (або масою) людини існує вічний конфлікт. Багато хто ідентифікує себе з тілом, забуваючи, при цьому, що Тіло, всього-на-всього, - це транспортний засіб для Духа («упаковка», так би мовити). Тіло має слугувати Духу, допомагаючи йому розвивати Душу. Інакше людина потрапляє у полон протиріч, хвороб та душевних мук і страждань. Істинне возз’єднання з Всесвітнім Розумом  (Богом), злиття зі своїм власним Духом, повернення до свого «Я» можливе тільки через свідоме підкорення та виховання тіла й Душі для того, щоб Дух мав можливість діяти у всій повноті та силі. Тоді свідомість може досягти сили Творця. І фізичне тіло тоді Духу, по великому рахунку, стане непотрібне.
     Коротко кажучи, все це можна підсумувати так:
Людина – це Дух, який мешкає в тілі і у нього є Душа.
Дух – це той, ким людина є насправді.
Душа – це те, чим людина володіє.
Всесвітній Розум, чи Бог – це океан розумної енергії, а Дух – це краплина божественного океану в кожному з нас.
Людина – це Дух, що втілений у тілі.
Істинне «Я» – це і є Дух.
При поєднанні Душі і тіла утворюється особистість.
Душа – це наділена розумом енергетична частина людини, що дається її при кожному втіленні. Така собі енергетична «записна книжка»
Сенс життя – гармонія між Духом і Душею.
Для цього необхідно виховувати Душу, підкоряти її власній волі, наділяти її свідомістю та розумом.
Матеріальною частиною Душі є тіло.
Душа через структуру свідомості взаємодіє з реальністю, яка нас оточує.
Коли людина досягає рівня Творця, вона може змінювати реальність сама.
Душа та Дух – це інформаційні структури, тіло – транспортний засіб для них.
Тіло має слугувати Духу, допомагати йому розвивати Душу.
     Тож, шановні, бережіть себе. Воюйте за Юлю, за Петю, за жида пархатого чи за москаля вухатого, але інколи задумайтесь: «А навіщо я взагалі живу на цьому світі?» Щасти Вам.