Сентенция статьи: «Если народ не способен отобрать и поддержать своих настоящих лидеров и авторитетов, не способен сформировать свою полноценную элиту, то такой народ надо расформировать, ибо ничего, кроме страданий и лишений, такая спильнота  иметь не будет».
Нікчемна історія незалежності у викладі  Тараса Стецьківа
Рухівці відверто про історію незалежності. А тепер погнали: цитати Стецьківа і мої коментарі:
1. «Українське прагнення до незалежності точно не було рухом більшості населення. Точно не було. Воно було рухом більшості населення тільки на Західній Україні. І, можливо, в місті Києві. У Києві відносна більшість населення в цілому були нашими прихильниками. Так, якщо сказати на око, активними прихильниками ідеї самостійності Україні, тобто у розумінні виходу зі складу СРСР, було від сили 20%. Але це була дуже активна пасіонарна меншість. Вона була така письменницько-творчо-гуманітарна. Дуже великий елемент було молоді, вихованої у Західній Україні на традиціях ОУН, УПА, всієї визвольної боротьби тощо. Тому 20% підтримали ідеї незалежності, тільки як — я підкреслюю — усамостійнення від Радянського союзу.
Це не була детально продумана модель державної влади. Цього не було. Це було архаїчне прагнення до незалежності в тому розумінні, що Радянський союз, де домінувала Росія, був ворогом Для Західної України це було очевидно, бо такий досвід був історично».
- Ці слова підтверджують мою позицію, що не варто було Україні та українцям відмовлятись від радянського соціалістичного проекту. Не можна відмовлятись від одного цивілізаційного проекту, коли в тебе немає, не підготовлено альтернативного проекту, не можна йти в пустоту, бо там тебе ждуть прикрі несподіванки. Відмова від радянської системи – це була сліпа авантюра рухівців, базік-інтеллігентів, дисидентів та інших аутсайдерів-авантюристів. Це була пастка , заготовлена Заходом ,щоб помножити на нуль світову соціалістичну систему. Українці, ви дуже слабенькі і відсталі інтелектуально, духовно, організаційно, тому, «коли сліпому горобцю попалась зернина» цінного радянського проекту, то його потрібно було триматись з усіх сил, а не вірити обіцянкам-цяцянкам малограмотних аферистів з РУХу та союзу письменників-вршомазів...
- Я не бачу ніякої проблеми у державному від»єднанні України від Росії, тому що наші народи належать до різних рас і ніякої духовної, організаційної єдності у нас вийти не може. Але відмова від радянської соціалістичної системи – то була повна дурня, що і доказали послідуючі події у нас і на всьому пострадянському просторі.  
 
2.«А тоді ще був такий міф, який ми активно поширювали: Україна виробляє найбільше метала у СРСР, найбільше зерна, найбільше яєць, найбільше свинини тощо. І щойно ми від’єднаємось, у нас на душу населення буде стільки всього цього… Все буде наше. Це ми агітували маси, щоб вони підтримали нас. А до комуністів дійшло, що можна почати економічно управляти цією територією — і отримувати від цього економічні дивіденди».
-брехня і маніпуляції ніколи до загального добра не доведуть;
 
3.«Можу сказати прямо й чітко: в нас не було жодного уявлення про майбутнє української незалежної держави».
- через 25 років картина не помінялась: жодного повноцінного державного діяча у нас не з»явилось, ніяких стратегій та програм на майбутнє також немає.
 
4.«Кравчук прийшов на з’їзд Руху в 1992 році й запропонував Чорноволу й Рухові: беріть владу. Він був готовий віддати Чорноволу посаду прем’єр-міністра. Але Чорновіл боявся, бо він не знав, як управляти державою. Для нас це був капєц повний.»
-отакі в нас Герої незалежності;
 
5.«Оскільки ми не мали мінімального уявлення, як керувати державою, владу неминуче почали здійснювати колишня комуністична партійна номенклатура, і “ушлиє рєбята із комси” — красних директорів, які взяли в оренду свої заводи, і бандитів».
-запитання: українці, чому ви навчились за 25 років незалежності? – І сам даю відповідь: а нічому суттєвому, бо ви здатні виконувати лише другі-треті ролі, на підтанцовці у бандитів...
 
6.«Захід не був зацікавлений в незалежності України. Відомий виступ Буша-старшого за декілька тижнів до ГКЧП чітко показував: весь Захід закликав нас залишитись в СРСР. А Україну Захід хотів оставили в складі федеративного чи конфедеративного СРСР.»
- Для Заходу головним було те, щоб добитись капітуляції  Кремля, а який там буде адміністративний поділ на пострадянських територіях – то питання другорядне.
 
7.«тут не було жодних західних інструкторів в період проголошення незалежності, відразу після проголошення незалежності, і в період перших спроб економічних реформ в 1993 році, не було. Всі наші реформи були плодом ліберальних фантазій Ланового і Пинзеника, які були виховані на Чикагській економічній школі».
- На першому етапі радянська периферія не цікавила Захід: все головне відбувалось в Москві. А ліберальні фантазії  горе-економістів зруйнували потужну економіку УРСР. Руйнування потенціалу СРСР готувалось Заходом заздалегідь, в т. ч. і в кадровому плані.
 
8.«Бальцерович казав: “коли ми заходили во владу, ми заходили командою, яка мала ідеологію і логіку економічних реформ, а я був тільки їх провідником… Тому в Україні спроба нав’язати ліберальні реформи в умовах, коли у вас влада сформувалася як колишньо партійно-бандітська — це катастрофа. Вона приведе до того, до чього привла в Росії. А в Росії це…”.
-дивна справа: тут Стецьків цитує абсолютно адекватну цитату Бальцеровича, а для широкого загалу у нас тиражують якісь його ідіотські, лєшиє  «цитати» і заклики.
 
9.«Тоді був лозунг — приватизація. Ми вирішили, що “приватизація спасет мир”. І ми запустили цю приватизацію, яка ні до чого іншого привести не могла. Тодішня приватизація, яку вів Лановий, а в Уряді — Пинзеник, привело до того, що крупні люди, які вже тоді заробити перші капітали на експорті та реекспорті сировини, тупо почали скуповувати у населення сертифікати. Ціна — пам’ятаю, як сьогодні — була 2 долара за сертифікат. За сертифікати скупили власність. Власність забрали собі — населенню показали дулю».
-одним словом, «дурне поїхало в турне «незалежності та ринку» і результат відомий: кучка мультимілліонерів плюс основна маса народу з жебраків;
 
10.«директора, які зрозуміли, що свої заводи можна взяти в оренду. І вони просто викупали у своїх… Таким був Кучма. Майже всі наші великі заводи були приватизовані в такий спосіб. Але майже всі ці красні директора в кінцевому підсумку програли конкуренту боротьбу комсомольсько-рекетьорско-бандитській публіці. Ні один з красних директорів не утримав свою власність»
-тому що «червоні директори» –це носії, вихованці радянської системи цінностей, а владу на пострадянському просторі захопила містечкова клептократично-космополітична субкультура, яка не терпить ні патріотизму, ні порядності.: "долги платят только трусы!".
 
11. «Для Кравчука матеріальне збагачення не було основним в житті. Тому він мусив програти Кучмі, за яким стояли красні директора, які точно побачили, як цю країну можна точно приватизувати. Кравчук дійсно був ідеологом…»
- З року в рік при незалежності еліти та народ псуються щораз більше, і морально, і ідеологічно: такий деструктивний тренд вийшов від панування «золотого тільця».
Далі буде.