Ну що ж, раз ніхто не хоче ніц нам про вчорашній спіч прем'єра розповісти, то вже я якось.
Не встигнувши вмостити своє гузно у прем₴єрське крісло, Гройсман у запалі промовив: "Я вам всім покажу, як треба керувати країною". ...ну добре, показуй.
Перше, що нам показав енергійний кар'єрист, так це те, що жодних змін в економічному житті країни не буде. Для цього він післав суспільству як мінімум два потужних месіджі,- варфоломієвську бюджетну ніч та відміну електронного адміністрування бюджетними коштами (ця новація мала запрацювати з 2017 року). Причини зрозумілі - у мутній водичці в ручному режимі упраління набагато легше "ловити рибку". В принципі - не здивував.
Здивував Гройсман суспільство іншим,- різким збільшенням мінімалки без жодних економічних обгрунтувань. Ну а вчора було уже щось зовсім епічне.
Для себе я зрозумів що менально наш прем'єр ще й досі рулить вінницьким ринком, бо інакше його вчорашній тон витлумачити неможливо. В його уяві малий бізнес - це яточники з орендою торгового місця, яких можна як завгодно вивертати. (Шкода, що його патрон не просвітив у цьому сенсі, як-не-як, а Порошенко не в першому поколінні підприємець). А насправді це не так, і прем'єрко наш буде мати можливість у цьому переконатися. Він не знайшов іншого тону, окрім хамовитої погрози на адресу підприємців для того щоб збільшити надходження податків до бюджету. Злякались, аякже, прямо від учора усі трясуться. Він наївний не розуміє простого,- підприємці народ самодостатній, розумний, гнучкий і досвічений. І при тому - прем'єрів уже трохи різних-всяких бачили.
Гройсману замість бикувати публічно, взяти б та й засвоївти кавалок актуального чтива на економічну тему. Це пішло б йому на користь, тому що підприємці, на відміну від бариг, є нормальними громадянами і були б не від того, щоб платити податки. Але є але... Для підприємця податки, які належиться заплатити, в кожному випадку є заробленими ним грошима і йому зовсім не байдуже кому він їх віддає і для чого. Це дуже важливі питання оті КОМУ і ДЛЯ ЧОГО. От не хоче підприємець, щоб зароблені ним гроші опинялися в "руках що не крали" чи проїдалися армією чиновників-дармоїдів.
Крім того для підприємців питання податків ніколи не було й не буде питанняям пріоритету. В умовах, коли бізнес ведеться за принципом "не завдяки, а всупереч", пріоритети виставляються приблизно у такій послідовності: втриматися на плаву й зберегти бізнес, по можливості бізнес розширювати, грамотно вилучати прибутки з підприємства та скеровувати їх на життєві потреби, ну а вже потім податки.
У своєму мистецтві виживання наші підприємці за принципом організації нагадують мені субмарину - в залежності від потреби їх човник може бути у підводному чи надводному стані. Найчастіше він знаходиться на перископній глибині і йому пофіг всякі там прем₴єри з їхніми захцянками.
Насправді оте перебування на перископній глибині не є чимось таким добрим для підприємців та й малого бізнесу взагалі. Образно кажучи - дуже незручно до дівок бігати. Сидячи отак більшість часу, бізнес чекає на певні месіджі і поки вони не відбудуться - "підводний" бізнес на рейд не стане.
Месіджі наступні: розумний рівень податків, прозоре адміністування, скорочення армії дармоїдів.
Ну, а розумну пораду Гройсману дали ще вчора,- якщо хоче легалізувати зарплату в конвертах, то нехай починає з підприємств свого патрона.
Все у мене. Раджу почитати статтю Павла Себастьяновича "Апдейт налоговой реформ. Итоги 2016", яку можна знайти на site.ua або в capital.ua