Хроніка подій. 29 грудня, коли католицький світ досвятковує Рііздвяні канікули, а ортодоксальний якраз зібрався вкотитися у цикл зимових свят, Віктор Пінчук, якому більше пристало сидіти і не квакати, відкрив рота.  Не у себе на ISTV, а у Wall Street Journal, що теж є досить знаковим. У цьому я вбачаю чіткий розрахунок,- видати свій месідж у час найнижчої інформаційної та політичної активності, видати адресно - назовні, дати час інформаційній отруті спокійно засвоїтися у Західному медіапросторі і з найменшими власними іміджевими втратами в Україні. Якщо ж взяти до уваги той факт, що Пінчук не належить до числа людей, які шукають приводу аби почесати язиком, а скоріше навпаки, а очевидних профітів у необхідності висловлюватися не проглядається, то напрошується думка про те, що його досить сильно вмотивували. Напевно був там і батіг московський і пряник тульський,- батіг у вигляді негласної чи гласної заборони на ввіз до Росії продукції "Інтерпайпу" і пряник у вигляді додаткових квот на ту ж продукцію.
Ну що ж "мавр" свою роботу зробив, а як наша Україна? Знадобився аж цілий тиждень поки наша держава якось то спромоглася на кволу реакцію. Третя вода на киселі з адміністрації президента у тому ж Wall Street Journal розташувала млявеньку "нашу відповідь Чемберлену". А от для українського суспільства - анісловечка. Якихось організаційних висновків стосовно громадянина, який поліз не до свої справи - теж.
Не заглиблюючись у якусь конспірологію , можна спокійно говорити про сплановану інформаційну диверсію, у якій наша влада грає якусь там третю скрипку, але таки грає. Грає у чужому нам оркестрі.
Ченсьть  компліментарна. На відміну від наших "розпущених на канікули", суспільство відреагувало на зраду моментально. Перша реакція була емоційною, яка вилилася у десятки фотожаб та сотні "їбаків" на адресу Пінчука у блогосфері. Була і друга реакція - конструктивна, на якій я зупинюсь пізніше, а зараз, власне, комплімани.
Десь то наука від людинознавства на дозрівання повноцінного громадянського суспільства відводить умовний час із зміною цілих чотирьох поколінь. За класчичним розрахунком сучасній Україні треба змінити ще три покоління до цього доростання, але... Наука робить свої висновки з минулого досвіду, не беручи до уваги модернові реалії (в першу чергу інформаційні), і України, яка на очах дорослішає в умовах війни, це, скоріш за все, не стосується. Думаю, що ми цілком впораємсь з цим завданням за два покоління, тобто за одне уже... Так що, нешановні недруги та скиглії - песимісти, заткайтесь та спостерігайте, а народу нашому - мої конгратуляції за блискавичні здорові рефлексії. З цим усе.
Перейдемо до короткого розгляду отих рефлексій. Як на мене, то уваги заслуговує сарказм Османа Пашаєва, де він іронічно розглядає перспективи Криму та долі кримських татар.
Що ж стосується речей конструктивних, то дуже цікавими і такими, які заслуговують обговорення є пропозиції Дмитра Золотухіна, які він виклав ось тут. Бажаючи взнати думку читачів, скопіюю  ці пропозиції прямо сюди:
 
Верховна Рада України офіційно розглядає і приймає рішення про вихід з Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ) та денонсує усі міжнародні документи підписані в контексті позбавлення України ядерного потенціалу в обмін на підписання країнами-гарантами Будапештського меморандуму, таких як Тристороння заява Президентів України, США та Росії, Заява про безядерний статус України та ін. Наступним кроком Верховна Рада розглядає проект Постанови про відновлення Україною статусу ядерної держави. Цей крок забезпечить перспективи збереження Україною свого суверенітету та територіальної цілісності, в умовах віроломної поведінки своїх партнерів.
Верховна Рада України розглядає у прискореному порядку пакет законопроектів щодо посилення фінансового контролю над організаціями і установами, які здійснюють свою діяльність завдяки фінансуванню з-за кордону. Таким чином, ми зможемо мінімізувати ворожий та шкідливий вплив таких організацій як «Український вибір» на інформаційний простір та політичну кон'юнктуру України.
Те ж саме стосується і засобів масової інформації, які здійснюють діяльність на території України. Метою подібного законодавства є вивчення джерел фінансування таких медіа як телеканал NewsOne, портал STRANA.UA, газет «Вєсті» та «Капітал», умов і засобів перебування на території України таких осіб як Марія Столярова чи Ігор Шувалов. Керівництво та співробітники засобів масової інформації та громадських організацій, які здійснюють діяльність в Україні будуть мати обов'язок представляти свої щорічні податкові електронні декларації до НАЗК.
Український уряд забезпечує товарно-сировинну та торгівельну блокаду захоплених територій України, які знаходяться під контролем Росії та терористичних угруповань «ДНР» та «ЛНР». Україна розробляє та впроваджує прогресивне підвищення цін на транспорт російського газу європейським споживачам, щонайменше на 30%. У 2016 році транзит природного газу через українську газотранспортну систему для європейських споживачів зріс на 23% і склав 82,2 млрд куб. м природного газу. Однак, в той же час, НАК «Нафтогаз України» констатує зниження темпів зростання обсягів транзиту через газотранспортну систему після прийняття Європейською Комісією рішення щодо розширення доступу "Газпрому" до газопроводу OPAL (східне відгалуження від «Nord Stream»). Крім того, є серйозні підстави вважати, що газопровід «Nord Stream» також запрацює на повну потужність за мовчазної згоди Берліна. А Туреччина, зі свого боку, вже оголосила про згоду на будівництво «South Stream», який має усі шанси отримати своє продовження і до країн Європи. Таким чином, Україна має диверсифікувати свої ризики і негайно значно підвищити ціни на транспорт російського газу до країн Європи.
Україна приймає і запроваджує спеціальний правовий режим на кшталт воєнного стану у відповідь на гібридну агресію. Цей спеціальний правовий стан розповсюджується на райони та території, які межують з лінією зіткнення та зону проведення АТО. Метою режиму є законне обмеження прав громадян з метою захисту суверенітету держави та її територіальної цілісності.
До Верховної Ради України вноситься пропозиція про ініціювання антимонопольних розслідувань щодо європейських компаній, в контексті приведення їх комерційної діяльності у відповідність до положень української Угоди про Асоціацію з ЕС в сфері рівного доступу до ринків та не перешкоджання господарській діяльності українських компаній.
Україна не має жодної потреби декларувати відмову від європейської інтеграції, оскільки зусиллями уряду Нідерландів до Угоди про Асоціацію і так було внесено поправку про те, що Україна не має перспектив вступу до ЄС попри той факт, що і у первинному тексті Угоди ніяких натяків на вступ України до Євросоюзу не містилося;
Україна не має потреби декларувати відмову від євроатлантичної інтеграції, оскільки на даний момент співпраця з НАТО або будь-які напрямки спільної роботи відбуваються поза рамками якого б там не було офіційного процесу, на кшталт Плану Дій щодо Членства. Крім того, «територіальні претензії» та триваюча агресія Росії унеможливлюють будь-який інтеграційний процес. А отже і говорити про це немає сенсу, оскільки це неможливо в принципі.
Україна залишає за собою право формування або входження до будь-яких міжнародних та міждержавних утворень на кшталт ГУАМ, Балто-Чорноморського Союзу або інших утворень.
Ну що, поговоримо?