Усі, кому не лінь, зараз обговорюють ситуацію навколо «Приватбанку», і, в залежності від політичних симпатій, шукають винних у цьому.  Одні звинувачують виключно Коломойського, інші – Порошенка з Гонтарєвою.  У таких суперечках відповідно з’явились дві протилежні версії:
1. Порошенко віджимає у Коломойського банк.
2. Порошенко рятує банківську систему.
 
      Розглянемо першу з них.  «Приватбанк» переходить у власність держави, а не Порошенка чи його друзів-олігархів. Тому говорити, що нібито хтось у когось щось віджимає, підстав нема. Звичайно, що потім держава цей банк швидше всього продасть, можливо навіть друзям-олігархам нашого президента (наприклад Фірташу), можливо навіть на прозорому аукціоні, але то вже справа невідомого майбутнього.  
 
         Противники Порошенка на користь рейдерства наводять ще цитату Коломойського з його сторінки на ФБ: «Что же, нас все-таки дожали. Не национализация, это классическое рейдерство».
Але виявилось, що айпі цього користувача знаходиться у Новосибірську.
Отож, цей аккаунт і цей коментар є фейковим.  Коломойський насправді чомусь поки що нічого не коментує.
 
Другим аргументом на заперечення першої тези є той факт, що Коломойський кредитною і депозитною політикою банку створив діру у 150 лярдів і відмовлявся її закривати.  Закон в таких випадках передбачає націоналізацію. Отже, все зроблено по закону.
 
Третім аргументом є те, що ці дії були узгоджені з МВФ і міжнародні експерти позитивно оцінили процедуру націоналізації Приватбанку.  Таким чином першу тезу можна вважати хибною.
 
Переходимо до другої тези.  Приватбанк є дійсно одним із системних банків країни, тому його стан справ впливає на банківську систему в цілому.  Якщо Коломойський не хоче, чи не має чим закрити діру у 150 лярдів, то це неминуче веде до втрати депозитів вкладників.  Якщо держава після націоналізації бере на себе питання заповнення боргової ями банку, то тим самим вона захищає вклади населення. Таким чином у даній ситуації держава  рятує банківську систему, одночасно захищаючи вкладників банку.
 
Все це – одна сторона монети.  На ній дві версії: «віджимає» чи «рятує» .А що на другій?
А на другій стороні виникає два питання:
1. Про ту "діру" у Приватбанку вже давно говорять. Так само в обов'язок НБУ входив моніторинг кредитної і депозитної політики Приватбанку. НБУ мав можливості контролю над Приватбанком. починаючи від дірочки в 1 млрд. грн. і протягом всього часу аж до діри у 150 лярдів. Питання: де весь цей час був Порошенко з Гонтарєвою?
2. Якщо Коломойський винний у тому, що завдав фінансовій системі держави удару на суму 150 млрд., то чому держава мовчить про його відповідальність? Хіба у нього нема чим відповідати? Чи «Притватбанк» - це все, що у нього було? Чому не арештовуються активи його української бізнес-імперії?  До того ж, ходять чутки, ніби він частину активів вивів за кордон.
 
Якщо Коломойський яким-небудь чином відповість за все це, якщо не тюрмою, то хоча би власним майном і коштами, то з Порошенка знімаються будь-які підозри у контексті домовленостей. Бо відомо, що Порошенко уміє домовлятися з будь ким, якщо це у його власних інтересах. А якщо Порошенко - Луценко – Гонтарєва залишать його у спокої, то значить була домовленість і були певні гарантії з обох сторін. Може саме тому поки що і мовчить Коломойський.  Зважаючи на велику жадібність Порошенка до наживи будь-якою ціною, це цілком можливо.
До речі, вже два роки безрезультатно тягнеться питання повернення в бюджет багатомільярдної недоїмки з «Укрнафти».  Отож, чекаємо результатів, бо інакше цю ситуацію прийдеться розглядати  як чергове політичне шоу.