Коли мені було років з 10, до нас у село заїхав гіпнотизер зі своєю програмою. В той час мій батько був директором Будинку культури і я, користуючись цим, сів у перший ряд, щоб краще все роздивитися. Ну і в кінці концерту Поляков, такою здається була його фамілія, позвав мене на сцену і, як говорили односельці, сидів на мені, розпростертому між двома стільцями. Мати потім говорила, що то їм здавалося, а він поряд стояв.
 
Щоб там не було, але мені таке зовсім не сподобалось. Я вже тоді був «егоїстом-індивідуалістом, який думає лише про себе», тому під час наступних приїздів естрадних артистів пов’язаних з гіпнозом, сам рвався на сцену і вдаючи, що загіпнотизований намагався підмочити репутацію артиста. Залі було смішно, а «магу» ні. Той, хто вперше приїжджав, спочатку намагалися мене вгамувати, а хто не вперше, зразу відправляли на місце, звідки я як барбизяна корчив морду і тикав пальцями. Тобто, коли глядачі сміялися з піддослідних, я – з гіпнотизера. Бо, мстився за дитячу образу, як тепер розумію, думаючи, що вже отримав прививку від навіювання на все життя.
 
Я з тих неприємних людей, які, прийшовши до певного висновку, говорять про це в обличчя. Тому, навкруги знаходяться ображені грязнулі, вонючки, алкоголіки, колаборанти, зрадники і т.д і т.п.. А я непогрішимий. Ні, в мене звісно є вади, але публічно в цьому зізнаватися дуже важко. Ось так влаштований.
 
Веду до того, що, здавалося, в житті приймаю рішення сам. Але приймаю їх свідомо.
А як нам говорять вумні книжки – гіпноз пов’язаний із підсвідомістю і піддаються йому усі, просто є більш і менш гіпнабельні. З менш гіпнабельними потрібно всього-навсього більше попрацювати.
 
До гібридної війни Путіна, я вже бачив на каналі «1+1» передачу з Павлом Волею і Дмитром Домбровським «Я знаю, чим ви займалися минулої п’ятниці». Героями там були прості люди, які під навіюванням виконували те, про що вони боялися і подумати у повсякденні. Було неприємно, але тоді прикольно спостерігалося.
 
А у світлі сьогоднішніх подій «Зірки під гіпнозом» виглядають вже у іншому світлі.
 
По-перше, гіпнотизер на «новому», як і на «1+1» – знову росіянин (Володимир Єфімов).
 
По-друге, участь у передачі приймають відомі в Україні люди, яким гіпнотизер, при перевірці гіпнабельності, може навіяти будь-які установки, які проявляються потім. Причому, загіпнотизований мало що пам’ятає.
 
По-третє, відбувається навіювання людям у глядацькій залі і, від випуску до випуску, пропонують виконувати ті ж маніпуляції, що в глядацькій залі, глядачам перед екраном телевізора.
 
Ну і головний, для мене показник, що, не дивлячись на явну розгубленість, ніхто з учасників не покинув ефір. Після чергового приниження VIP покірно повертається на своє місце. Як на мене, ніяких грошей не вартує те, через що їх примушує проходити маніпулятор. Тому, мабуть, він же і дає установку, щоб вони не намагалися покинути студію до кінця передачі (задає ключові слова, наприклад: «А ми з вами прощаємося …»).
 
Тобто, я веду до того, що на студії, в період трансляції і при перегляді у записі цього шоу, всі присутні і глядачі можуть знаходитися під повним контролем сторонньої людини.
 
Дивлячись телевізор, важко уявити, які установки нам намагаються втюхати в голову. Які вже вклали в мізки наших політиків. Вони всі вже побували в країнах з розвинутими методиками навіювання.
 
А Трамп проводив конкурс краси у Москві, до походу у президенти. Та й інші, які після зустрічі з Путіним, щось там побачили в його очах і ставали кращими друзями.
 
В принципі, ми в праві звинувачувати українських політиків за нерішучість, непослідовність, корупцію, аморальність. Вони були б такими і без навіювання. Але гіпноз знімає всі моральні перестороги і красти стає легко і приємно.
 
Установки діють до тих пір, поки лялькар не відмінить їх. Тому частина депутатів, крутиться як вуж на пательні, та не може назвати агресора чи сказати: «Путін – хуйло!»
(Ворд теж зомбований – виправляє на «худло»).
 
Для мене це не пусте запитання. Тому що задумуєшся, коли вийде стріляти у ворога, чи натисну на гашетку? Чи мене застрелять, як цуценя, заріжуть, як барана, роздавлять, як комашку?! А я буду дивитися на те, як мене вбивають і нічого не в змозі буду зробити?
 
Тому, дивлячись «Зірок під гіпнозом», і з’явилося: «А я під гіпнозом?»