Почитавши довідку «ху із містер Д.Штибліков», довелось погодитись, що потенційно ця людина дійсно підходила на роль диверсанта. Оскільки сам вчився у Києві у військовому училищі (КВІРТУ ППО), то маю уяву кого і чому вчили в інших київських військових училищах за радянських часів.
Серед семи військових училищ м.Києва КВОКУ виглядало дещо осібно і відношення інших курсантів до «пєтухів» були специфічними. Справа в тому, що в Києві був розсадник «військової інтелігенції», адже інші п’ять були інженерними, а шосте випускало «морських болтологів», і гасло що «курсант повинен стріляти як ковбой і бігати як його кобила» не сприймалось нами як достеменна істина.
У тих хлопців був трохи інший менталітет, та й інтелектуальним рівнем вони не вирізнялись. Само собою, якщо з вас готують професійних вбивць, чи гарматне м'ясо (кому як до вподоби), ви вчитесь на рік менше (чотири, а не п’ять) половина, якщо не більше, навчального процесу відбувається на полігоні під м.Ржищів, а не в аудиторіях, то і виблискувати інтелектом (без самовдосконалення) вам не з’явиться підґрунтя.
Замальовка.
Кінець травня 1986 року. Всіх київських курсантів, як дойне стадо, ставлять на поток на здачу крові у окружному шпиталі. Ліквідаторам потрібно багато крові і ми розуміючи це, дійсно добровільно, зголошувались у 95%. Відповідно нас возили до шпиталю практично списочним складом підрозділів. Виключення тільки гепатитники, тощо… В подальшому цілий рік це відбувалось регулярно, кожні два місяці…
У шпиталі цей потік організували планово і всі курсанти проходили «доїння» без затримок і черги. Відповідно і групи донорів з різних місць підвозились за «мережевим графіком».
Виходжу після здачі 450 мл крові з відділення (менше не брали чомусь), оскільки здавав кров вперше, впав тиск, самопочуття перші десять хвилин на межі непритомності, і заходжу в курилку перевести дух. Там бачу чотирьох «пєтухів», які щойно під’їхали для проходження цієї ж процедури, але поки ще «доять квіртанутих» і вони вимушено очікують, то хлопці вголос розв’язують кросворд. Один оголошує питання, кількість літер і відповідно відомі, що маються в перехрестях. Після кожного оголошення питання чується хруст шестерень в мозкових коробках, чи то шелест від чухання потилиць. Я відповідно, не зважаючи на досить хєрове самопочуття, даю підряд сім чи вісім слів, а потім відхожу, оскільки нашу групу запрошують на належний після такого дійства обід. В спину чую: «Дык, инжене-е-ер….»…
Але серед цього «збіговиська інтелігенції» була і справжня перлина – факультет розвідки. Конкурс на цей факультет був дай боже, оскільки крім чисто піхотних навичок курсанти цього факультету мали досконало вивчити ще дві іноземні мови. Здається, на весь Союз, де було добрий десяток з лишнім загально-військових училищ, це був єдиний факультет розвідки. В основному випускники цього факультету потрапляли служити у військовУ (під час війни це називалось полкова, дивізійна, армійська чи фронтова) розвідку (власне диверсійна діяльність, захоплення «язиків», тощо), хоча якийсь відсоток найбільш успішних випускників потрапляли і у зовнішню. Для прикладу, відомий радянський перебіжчик Віктор Суворов закінчував саме цей заклад і цей факультет.
Не буду затягувати з суттю, просто задам сам собі запитання. Оскільки система підготовки військових навчальних закладів тоді більш-менш відповідала вимогам «вчити тому, що знадобиться на війні», чи міг професійно підготовлений диверсант-розвідник:
- Залишитсь на окупованій території для проведення диверсійної діяльності, якщо його було завчасно засвічено в медіа? Приклад http://www.blackseanews.net/read/32690 . До речі, мені зовсім не зрозуміло на що він розраховував в дійсності? Не змінював місце проживання, не легендувався, не змінював прізвища, тощо…
- Зберігати екіпіровку, зброю та документи у власному помешканні? Візитка «ПС» взагалі клініка.
- Не принести серйозного збитку своєю діяльністю за попередні два з половиною роки окупантам. Обісцяні ліфти, завали сміття на вулицях Севастополя, чи вибоїни на щойно відремонтованій керченській трасі, для такого профі замало…
Взагалі, якби його затримали як шпигуна, без представленого на відео специфічного реквізиту, я б може і повірив би. Хоча все одно не вистачало легенди-прикриття. Але диверсант?!
Для того щоб пересвідчитись, що фейк працює переглянув комменти на «Эхо Москвы». Не на 100 відсотків і там відморожені.
Первый канал: "У украинского шпиона в Крыму были обнаружены погоны полковника украинских спецслужб и флаг Украины..."
А парашют?! А визитка?! Визитка где, я вас спрашиваю?!..
UPDATE: ложная тревога! На месте визитка, горилка и бумаги с печатями Минобороны Украины.
Пока не найден лишь парашют!!
Железобетонные доказательства.
ФСБ задержало в Крыму "новых украинских диверсантов", и даже опубликовало беззвучное видео задержания. В сцене обыска попадают монеты с украинским гербом, украинский флаг, надписи на украинском, а также ВИЗИТКА ЯРОША ГОСПОДИ У НАС КОД КРАСНЫЙ !!! ВИЗИТКА ЯРОША ВИЗИТКА ЯРОША ВИЗИТКА ЯРОША ВИЗИТКА ЯРОША ВИЗИТКА ЯРОША
Все понятно - теракты, массовые убийства, распятие мальчиков в трусиках, изнасилование девочек без трусиков, людоедство (опционально). Диверсанты передвигались по улицам весьма скрытно, за ними волочились парашюты.
---
ФСБ обнародовала видеозапись задержания в Симферополе предполагаемого диверсанта Дмитрия Штыбликова. Видео опубликовал ТАСС. Видеозапись без звукового сопровождения начинается с того, как на Дмитрия Штыбликова, идущего по улице, набрасываются сотрудники ФСБ, заковывают его в наручники и прикладывают лицом к капоту автомобиля. Далее следуют кадры из квартиры, в которой якобы проживал задержанный — в объектив попадает визитка лидера запрещенной в России организации «Правый Сектор» Дмитрия Яроша, символика вооруженных сил Украины, шевроны воинских частей, офицерские погоны, комплекты камуфляжной одежды и разнообразное оружие. После того, как обыск в квартире заканчивается, в кадр попадают подземные тайники — в черных пакетах лежат пассатижи, перчатки, провода и вещество серого цвета, напоминающее взрывчатку. Что, как и в летнем казусе, ждём-с свидетельства "Голубой Луны"? Хи-хи.
Самое ужасное, что добились Гобблин, да и силовики по всей стране, - это то, что им никто нахрен ни единому слову не верит! Когда они действительно поймают шпиёна и злодея, то после всего этого нагромождения лжи, фейков и фальсификаций, что состоялись по сию пору, этот шпиён, маньяк и потрошитель будет немедленно по всему миру признан узником совести, как когда-то Мандела в ЮАР или Гавел в Чехии. И то будет не свидетельством их русофобии, но результатом православнутого чекистского идиотизьма российской юстиции и силовых структур.
Хоча, цей сайт і не є характерним для «вати»
• «Пєтухами» курсантів КВОКУ називали всі київські військові за особливу прикмету червоний околиш на кашкеті, крім того у них було помічено «щєгольскоє» відношення до форми. Якщо ми відносились до неї практично як до роби і йдучи у звільнення (особливо на старших курсах) намагались «на хаті» перевдягнутись у цивільне, то курсанти КВОКУ помічались і в зшитих по замовленню фуражках-аеродромах, чи замовних хромових чоботях що пошиті у «бутилочку». Наше гасло все ж було «ні копійки на гонку озброєнь».
