- Ги-ги! У мене є віник!
   - А мені святий Микола підкинув дещицю. Ги!
   - А мені синок мільйончика позичив! Ги-ги!
   - А у мене- трильйон! Ги-ги-ги!
 
   Заливаються. Вони впевнені, що нічогісінько їм не буде: бо сіль землі, народні ж, а не хер собачий (тьху-тьху, щоб Панін не наснився!). Хай оті НАБУїсти спробують щось кавкнути: по-перше, свої, такі ж народні, захистять. Бо ворон воронові... По-друге, можна буде гвалт підняти, закричати: "Зрада! Липецьк!!!"- може, пройде. А ні- так суд у нас самий гуманний та безкорисливий. Ну вже на худий кінець, можна й до Раші: там приймають усіх, аби з грошима, та щоб трохи на свою колишню країну перебування висрався, в пресі, чи там, в інтернеті.
 
   Мрійте, панове. Тільки я вважаю, що не вийде у вас. Принаймні, у більшості не вийде. Я поясню, якщо бажаєте.
 
   Усі ми бачимо й розуміємо, що наш, пробачте, парламент працює тільки тоді, голи гарно отримає проміж вуха ("Це я, канєшно, в смислі переноснім", хе-хе!). Або як може навернутися черговий транш МВФ, що рівноцінно "проміж" того ж місця. А так- то хворі, то дурні, то "робота в округах" (де оті округи, половина з них, мабуть і не зна).
 
   Але є одне "але". Суспільство, прості виборці, вже втомилися чекати. Ні, я згоден: чекати позитиву, та ще й під час війни, та ще й такого, який би можна було роздивитися пересічному посполитому- інфантілізм, дурість та таке інше. Але під час наступних виборів, коли один з любителів погигикати битиме себе п’ятою в груди й розпинатиметься про те, як він порве на шмаття злочинну владу й проведе- сам, особисто!- не тільки гречку та цукор бабусям на виборчій дільниці, а й суворі, чесні й справедливі закони: от тоді бажано б згадати, як оте опудало з масним рилом гигикало. І нагадувати йому регулярно: особисто, через пресу, телебачення, радіо та інтернет.
 
   Далі. Треба стимулювати владу: правоохоронні органи- це не ті, що охороняють отих, хто апріорі правий. Стимулювати прокуратуру, антикорупціонерів, наших закордонних донорів та партнерів, щоб регулярно хтось та запитував: а що ото у вас за дупетат від слова "дупа"? І чому він знову лізе до влади, та так старанно, що аж рохкає? Треба робити так, щоб влада не могла не побачити неподобства. Навіть тоді, коли вона влада, воліла б нічого не помічати.
 
   З часом вони, обранці наші, звикнуть до того, що тирити просто внагляк вже не виходить: можна боляче загриміти. А там і про політичний туризм можна подбати. Це я про тих, хто полюбляє фрикції з фракції до фракції. Усім своїм організмом. Пам’ятаєте, як гарно гулялося багатьом з БЮТу до ПР, а колись- і навпаки. А чому б не погуляти: люди що там, що там, хароші. Бо ідеологічно оці дві партії- близнюки. Та й склад: там- злодії та бандюки, а там- навпаки. Тих, хто хоче кинути в мене каменюку, кажу три чарівних слова: Лозинський, Портнов, Королевська. І ще одне: я був біля Печерного суду максимум через годину, як пані Тимошенко було взято під варту. Бо це була помста з боку Овоча. Це була комедія суду. Це було намагання втоптати в болото- не ідеологічного супротавника, не опонента- конкурента. Усього лиш конкурента.
 
   І пройде деякий час- і у нас таки з’являться партії. В первісному значенні цього слова: частини суспільства, що об’єднані спільним баченням майбутнього країни, а не її смачних місцинок, в які так хочеться запустити пазурі. А потім дивитися чесно-чесно! Й навіть трохи погигикати при декларуванні статків.
 
   Пишу й міркую: чи не занадто я розкатав губу? Чи можна взагалі щось зробити з оцим безладом, суцільною клептоманією, з нехтуванням законів Божих та людських? От і сьогодні, без чогось там дев’ять, підходжу до Новусу, що на Броварському. А там дві повійки, в "спецодязі" (дивуюся, як у них "орудія проізводства" не відмерзають?), одна з них підійшла до поліцейської машини, що зупинилася. Побалакали, повійка щось записала на смартфон... Тобто, у дівчаток нова охорона. З нової, блін, поліції.
 
   А хто зна: може й недаремно ми чогось намагаємося змінити. Пам’ятаю, що дванадцятого року я сам собі здавався наївним мрійником, коли казав, що нездатен кримінальний Овоч побудувати свій бандюганський "тисячолітній третій рейх". А він, здавалося, все зміцнював та зміцнював свою владу! А тоді, через рік: лусь!- і нема Януковича. Є лише збіглий зрадник під таким прізвищем.
 
   Так що "лупаймо сю скалу". І веселуни догигикаються.