для старих юзерів
пам’ятати
[uk] ru
Для полноценной работы сайта включите в вашем браузере поддержку JavaScript. В противном случае многие функции сайта будут недоступны

The Cow

The Cow
https://www.youtube.com/watch?v=-r6fL7kH_LU
 

 

 

 

 
THE  COW
 

 
Благих корів червоно-білих
 
   Люблю від серця всіх,
 
Що дати крем мені у силах
 
     На яблучний пиріг.
 

 

Корова всюдисуща ходить
 
    Та їй не заблукать,
 
Відкритий простір віднаходить,
 
    Дня світла благодать.
 

 

Напоєна всіма вітрами -
 
  Хоч дощик не мочи! -
                                  
Вона тиняється ланами,
 
  Цвіт лугу жуючи.
 

 

***
 

 
Зазвичай це діє вбивче. Чомусь саме на жінок. Хоча вірш дуже людинолюбний. Гуманістичний.
 

 
Фрактале, це для Вас: не покидайте студій, пишіть, не впадайте у відчай. Без сарказму. Щоби довести серйозність намірів, додам оце.
 
***
 

 

 

 
Сьогодні, коли вже не існую...
 
      Все виглядає ясніше. Це вже остаточна ясність. Чи житимемо в наших дітях? Комусь дісталися одні риси – комусь інші. Дещо не припало нікому, воно помре. Це, померле,  мабуть, і є я. Несказанне – це й є я. Мій світ – зі мною разом. Бо мій світ. Так, світи вмирущі. Звідти, де я зараз, кажу. Кілька слів, кілька вражень. Мізерний досвід.
 
     Чим є оте «існую»? Кілька років тому я був живий, отже існував. Кілька тижнів тому мені боліла нога, відтак я існував. Кілька секунд тому мене звалила агонія - я ще існував. Це – існування.
 
     Цю мить я прожив у болю, відчаю, натхненні, пориванні, щасті, судомах. Кожну мить я проживаю так. Я екзистую. Це – екзистенція, не існування.
 
     У цім різниця. У цій відмінності – сенс.
 

 
*
 

 

Не кажіть мені про «факти». Це евфемізми. Факт – штучне відокремлення частинки буття. Штучними є початок і кінець, штучним є тлумачення змісту. Ви хочете, аби були факти. Вам треба напрямку. Ви прагнете фабули. А все це – фікції. Не кажу, що штучним є саме бажання, бо воно природне, людське. Тільки не треба висновків із цього людського поривання. Рвіть себе, а не нав’язуйте своє бачення. Світ не потребує бачень. Він для бачення недосяжний. Моя кішка має своє сприйняття музики Моцарта. Воно – не моє. Але Моцарт – мій. Він – частина мого світу. Тільки мого. Все, чого я спромігся, поки жив – мій світ. Мало кому він відкриється після мене. Можливо, що нікому. Але пам’ятайте, саме втрачене вами – це й був я. Шепіт листя вночі, шерхіт хвиль на піску, тупіт ніг павучка, млосний котячий погляд, м’які лапки голубки. Безум у серці різні - палуби, залиті кров’ю - ревище лева, якого полишає життя. На вічних руїнах культур медитація духу, що невмирущий, а смерті благає. Розум, який проклинає себе. Світло буття, що тьмяніє в людському оці слабкому. Є тільки факт одинокий. Він є останній кінець.
 

 



© Mac Tíre [28.10.2016] | Рейтинг: 36.7/14 | Переглядів: 993

2 3 4 5 36.7/14




Коментарі доступні тільки зареєстрованим -> Facebook-login



загрузка...




programming by smike
Адміністрація: [email protected]
© 2007-2021 durdom.in.ua
Адміністрація сайту не несе відповідальності за
зміст матеріалів, розміщених користувачами.

Будь ласка, увійдіть за допомогою
Facebook-login