Отже, яким чином українці допоможуть збудувати нову Європу?
          Перш надати відповідь, варто конкретизувати риси тієї майбутньої нової Європи, побачити, чим саме воно приваблює, чим різниться від «втомленого» сьогодення.
          Зазирнути до Майбутнього допомагають стратегічні прогнози фахівців, зокрема, найбільш обґрунтований з них – концепція кандидата фізико-математичних, доктора філософських наук, відомого українського соціолога професора Валерія Хмелька. На основі величезного масиву статистики він виявив ключові закономірності історичного розвитку соціуму за допомогою вимірювання співвідношення кількості зайнятих в різних галузях діяльності.
          Виявилося, що на  кожному з етапів еволюції у суспільному виробництві домінує певна виробнича сфера, бо саме вона поглинає найбільшу кількість працюючих. У  відомій нам історії суспільства наявні чотири таких етапи: первісний, аграрний, індустріальний та інформаційний. Логіка розвитку приводить автора до припущення про майбутній п’ятий етап – ПОСТінформаційний. Дослідник дав йому попереднє визначення «людинотворчий» – на тій підставі, що людина стає не лише засобом, а головною метою економічного розвитку: найвигіднішим об’єктом капіталовкладень.
 
Пост-Інформаційний       після 2030р.
перемагає сектор продукування і відтворення
людей як СОЦІАЛЬНИХ істот                                                                                                                
 
Інформаційний    від початку 21 ст.                                    Швеція  Норвегія                      
перемагає сектор виробництва                                                         Німеччина  Фінляндія
інформаційної продукції                                                                       Велика Британія                                                    
                                                                                                          Естонія     Італія
Індустріальний   від середини 19 ст.                               Україна Польща Литва                    
перемагає сектор  виробництва                                                                  Болгарія
послуг та засобів інформатизації                                              
 
Аграрний від 5 ст. до РХ       
перемагає сектор виробництва
машинних засобів виробництва
 
Первісний
перемагає сектор відтворення людей
як ЖИВИХ істот (збирання, мисливство)
 
          Кожен наступний етап приносить СУТТЄВЕ зростання продуктивності праці, зменшує кількість часу на фізіологічне відтворення людини (збільшує кількість вільного часу)
          За «сходами» знизу до верху дослідники відзначають кореляцію з:
А) валовим доходом на душу населення  
Б) перевагою ключових «європейських» цінностей в напрямі від виживання і закритості (традиційних) до секулярно-раціональних та індивідуального самовираження.
 
          Як «працює» ця модель? Сьогодні навряд хто заперечить, що на індустріальному (третьому) етапі головним ресурсом економічного розвитку стали інформаційні продукти. Їхнє виробництво поступово поглинає все більше робочої сили (науковці, конструктори, програмісти та інші подібні професії). І саме ця частина трудових ресурсів у США та інших технологічно розвинутих країнах з початку століття  стала домінуючою.
          Відтепер, на чинному інформаційному етапі розвитку, основним виробничим процесом подальшого розвитку стає творче мислення: спільна та індивідуальна творчість людей. Рутинна частина головної маси роботи (з інформацією) все більшою часткою перекладається на автомати (зокрема — комп’ютери). Отже, головним засобом збільшення продуктивності (за суто виробничою необхідністю) стає удосконалення не стільки засобів праці, скільки творчих здібностей, інтелектуального потенціалу самої людини.
          Що відбувається далі? Справжня творчість людства у великих масштабах неможлива без масового розвитку здібностей, творчого потенціалу дітей та молоді. Цього невідворотно вимагає економіка, і в деяких країнах цей процес вже розпочався, він навіть фіксується статистикою. Останніми роками це стосується практично всіх працездатних: люди протягом життя мають опановувати нові операції, нові технології. Процес навчання стає складовою частиною роботи. У свою чергу, розвиток здібностей залежить, перш за все, від ефективності педагогічних процесів. Іншими словами, педагогіка має видавати своєї «продукції» (людей з освітою і творчим потенціалом, випускників коледжів, вишів, курсів і т.ін.) все більше і вищої якості.
         Щоби виконати це замовлення економіки, темпи збільшення витрат праці у сфері освіти мають зростати: адже цього вимагає зростання суспільних потреб у якісних кадрах. Ці вимоги найбільш яскраво помітні на прикладі тих же США та передових європейських країн. Там вже неозброєним оком помітне збільшення питомої ваги якісної вищої освіти. А широко відоме «скуповування мізків» до США почали наслідувати й  інші держави: стали заохочувати імміграцію спеціалістів.
         З урахуванням очевидної тенденції можна припустити, що незабаром відбудеться якісний стрибок у розвитку наук про формування особистості. Мабуть, будуть створені доступні для масового застосування методи розвитку творчих здібностей людини. Один з них став реальністю на наших очах: дистанційне навчання, разом з навчанням в кращих світових університетах. З часом нарощування витрат праці у сфері освіти виявиться більш продуктивним для суспільства, ніж таке саме нарощування трудових витрат у сфері виробництва безпосередньо інформації.
         В будь-якому разі інформаційне виробництво, що переважає зараз в передових країнах, має досягти граничних можливостей свого відносного розширення. І тоді головним джерелом подальшого підвищення продуктивності все одно стане підвищення якості підготовки його кадрів.
         Раніше або пізніше, а перехід домінуючої ролі від інформаційного виробництва до виробництва і відтворення самої людини як творчої особистості відбудеться. Тобто, розпочнеться п’ятий етап.
На основі цієї доктрини українські дослідники Геннадій Повещенко і Юрій Чеховий створили Математичну модель структурної еволюції  суспільних продуктивних сил. http://i-soc.com.ua/journal/N3_2001r_3.pdf
Вона показала, зокрема, що еволюція відбувається в одному спрямуванні. Невідомий постійно діючий чинник цього явища нагадує раціональну доцільність — немов запрограмований. Це означає, що на соціальний процес розповсюджується принцип самоорганізації, виникнення «порядку з хаосу» (за І.Пригожиним).
         Таке припущення привело дослідників висновку, що фундаментальним чинником, який спричинює односпрямованість розвитку, є прагнення суспільства до виживання та процвітання. А критерієм природного відбору позитивних для розвитку змін стає їхня загальна соціальна ефективність: перед ведуть суспільства, які вчасно підтримують ті зміни, що приносять підвищення ефективності відтворення, і відкидають ті, що не дають зростання.
         Еволюція спрямована до зростання потенціалу розвитку — тобто, з плином історичного часу скорочуються середні пожиттєві витрати робочого часу, що потрібен для відтворення життя. Практично це означає, що у людини з’являється більше вільного часу — головного багатства суспільства взагалі і особи зокрема. Хочете розбагатіти – прискорюйте інформатизацію ))
         Дослідження стійкості моделі принесло ще один соціально цікавий результат. Головна тенденція виявилася надзвичайно стійкою, що промовляє наступне: історичний прогрес йде неухильно, і його може «зламати» хіба що така величезна халепа, як світова ядерна війна й самознищення людства.
http://dt.ua/SCIENCE/fukuyama_pomilivsya_kinets_istoriyi_vidsuvayut_ukrayinski_doslidniki-31587.html
         Таким чином, бачимо, що наша цивілізація прямує до ПОСТінформаційного стану, який буде забезпечувати не лише високі стандарти життя і довкілля, а й збільшення вільного часу, максимальний розвиток особи. Бо цього вимагає новий етап розвитку економіки.
         Зрозуміло, що розвідка від українських дослідників пояснює і надає загальні риси, бо кожне суспільство має свою власну специфіку. Майбутнє із сьогоднішньої точки часу завжди виглядає як віяло суттєво різних сценаріїв в певному коридорі вірогідності. Тобто, ця поліваріантність залишає кожній нації і кожній цивілізації принципову можливість обрати і реалізувати власний сценарій в рамках загального світового розвитку.  
На фото професор Валерій Хмелько - перший справа.