Базарний шлях розвитку економіки України породив постійно діючі речові базари у містах і селах. Вони склали конкуренцію пустим полицям магазинів. Запрацювала формула Маркса: Гроші –> Товар -> Гроші+грошенята. Піонерами капіталізму на Барабашовському ринку Харкова стали в’єтнамські партизани, які не розгубилися ні в зелених джунглях в’єтнамського соціалізму, ні в кам’яних джунглях українського капіталізму. Під вивіскою «В’єтнамське земляцтво» з в’єтнамським прапором на борту сучасний аналог Ост-Індської компанії налагодив доставку дешевих колоніальних товарів.
 
Не тільки африканських дикунів можна спокусити дешевою мануфактурою, біжутерією, люстерками, ножами та сокирами.  Сучасний набір врахував особливості цивілізації в центрі Європи - чоловічі сорочки, жіночі блузки, одноразові кросівки, дермантинові  куртки, джинси, світери, шкарпетки, труси, майки, рушники – все за доступними цінами. Ганчір’яна жіноча господарська сумка Lacoste, прикрашена стильною трояндою, стала писком моди сезону 1996 року. Фірмове жіноче щастя коштувало 80 копійок. Дуже швидко в Харкові не залишилося жодної нещасливої жінки. Кишенькові злодії були в екстазі – тканина розтікалася під лезом бритви, гаманці стали легкою здобиччю.  Українська легка промисловість вмерла, не опираючись. Кишенькові злодії почали працювати за зарплату в підпільному синдикаті під дахом української правоохоронної системи, яка першою оцінила переваги удосконаленої соціалістичною свідомістю формули Гроші –> Гроші + грошенята.  
 
Основа успіху – зневага до лоха, з якого треба витряхнути гроші. На бізнес-курсах навчали потенційних капіталістів: «Людям властиво прибіднятися. В людей гроші є, треба лише їх взяти». Капіталіст і злодій мають кожен свою виправдальну філософію гріха і сподіваються, що колись Бог зможе її зрозуміти. Філософія кишенькової злодійки Дуні проста: «У тебе сім’я і в мене сім’я. Тобі треба годувати дітей і мені треба годувати дітей». У відповідності з цією філософією вона крадькома ховала в чобіт частину поцупленого, щоб не все віддавати «пастуху», який ходив за нею в парі. Авжеж, навіть на злодійську зарплату не проживеш.
 
Філософія мінял валюти на паперові фантики була дещо складнішою. Дивно влаштована людська совість. Вона потребує не тільки самовиправдання, але й визнання соціумом вагомості цих виправдань. Міняла Азим працював поряд з моїм робочим місцем. Коли випадала вільна від роботи хвилина, охоче пояснював, що його призначення на Землі – карати жадібних скупердяїв, які не міняють валюту в обмінниках в законний спосіб, а йдуть до нього шукати вигоди. Він невтомно розмахував караючим вогненним мечем Господа і його серце не могли зворушити ридання і благання покараних. Мишоловка з безплатним сиром жалю до жертви не має. Розвод чергового лоха виконував спритно, артистично і натхненно, з любов’ю до своєї професії. Артіль мінял зналася на людській психології  - міліція була в долі, тому дбала про прибутковість карального бізнесу. Авжеж, перший мільйон нікому не пахне.
 
Поряд на ринку стоїть Галя, у якої виявили затемнення в нирці. Вона тихо закликає: «Сто грам! Сто грам!» Натреноване вухо клієнта вловлює майже нечутні звукові вібрації повітря і одержує 100 грам оковитої з долькою яблука на закуску. У Галі теж є виправдальна філософія – їй треба зібрати гроші на операцію. Чому б не перетворити знання місць з дешевою горілкою оптом на грошові знаки в роздріб? Її хтось пожалів? То чому вона повинна когось жаліти? Я теж знаю дорогу, якою поставляється безакцизна дешева горілка в пластикових баклажках з Малинівського лікеро-горілчаного заводу, побудованого на місці філії заводу імені Малишева. Там колись вироблялися двигуни до мотоциклів.  Час зараз такий, що народ потребує не мотоциклів, а горілки.
 
Щоб змінити людську суть, не вистачить тисячі років. Минула якась пара десятків років українського капіталізму. Не змінилася зневага до лоха, у якого треба взяти гроші. Хто наповнив пластикові баклаги дешевим метиловим спиртом, від якого зараз мруть селяни в Харківській області? З Росії в Сєвєродонецьк поставлено більше 5 тон метилового спирту. Збіднілий народ потребує дешевого товару. Торговець реагує на попит. Скільки ще наповненого ненавистю зілля знайде свого споживача? Кара? Помста? Гроші + грошенята? Що лягло цього разу в основу виправдальної філософії?
 
Чи вистачило Галі грошей на операцію?  Де зараз Дуня і Азим? Мають свій бізнес з капіталу, започаткованого на Барабашовському ринку, чи все так же вдосконалюють своє ризиковане ремесло з правом на гарантовану державою не пенсію – соціальну допомогу по старості?
 
Розвиваються і вдосконалюються способи розводу лохів. Не треба різати сумку лоха, крутити перед ним наперстки, міняти валюту на фантики, пропонувати з-під поли 100 грам горілки.  Погляньмо, що зараз називається молоком, ковбасою, сиром, з чого зроблені меблі, як зшитий одяг, взуття…
 
Для лоха імітація корисності бізнесу на кожному кроці. З ґрунтовною філософією – лох потребує дешевих товарів, бо дорогі йому не по кишені.  Лох – патріот, тому купує товари вітчизняного виробника. А не вистачає вітчизняного, то ось йому задешево, наприклад, сірники з Пінська (Білорусія), з яких кожен п’ятий не спалахує, а кожен третій не горить. Зате дешево і патріотично грає на кобзі козак з етикетки. Козака замовляли?